57

ПОЯСНЕННЯ: Віддане служіння охоплює в собі дев’ять різновидів рекомендованої практики: слухати, оспівувати, пам’ятати, поклонятися, служити, все офірувати Божеству і т. д. Тут Нарада Муні вчить Дгруву Махараджу не лише медитувати на Господній образ, але й думати про Його трансцендентні розваги в Його різних втіленнях. Філософи-майаваді ставлять Господні втілення на один рівень із звичайними живими істотами, але це велика помилка. Втілення Верховного Бога-Особи не примушують до дії ніякі закони матеріальної природи. Вжите в цьому вірші слово свеччг вказує на те, що Він з’являється зі Своєї верховної волі. Зумовлена душа змушена приймати те чи інше тіло відповідно до своєї карми, корячись законам матеріальної природи, що діють під наглядом Верховного Господа. Але коли з’являється Господь, Його не примушують діяти сили матеріальної природи. Він з’являється так, як Він бажає, діючи за допомогою Своєю внутрішньої енерґії. В цьому полягає різниця. Зумовлена душа приймає те чи інше тіло, наприклад, тіло свині, внаслідок своїх власних дій і корячись вищій силі матеріальної природи. Але коли Господь Крішна з’являється як втілення вепра, це втілення не має нічого спільного з тілом звичайної свині. З’явившись як Вараха-аватара, Крішна досягає таких розмірів, що Його неможливо навіть порівняти зі звичайною свинею. Його поява і зникнення незбагненні для нас. У «Бгаґавад-ґіті» чітко сказано, що Він з’являється силою Своєї внутрішньої енерґії, щоб захистити відданих і знищити невідданих. Відданий повинен завжди пам’ятати, що Крішна ніколи не з’являється як звичайна людина чи тварина. Його з’явлення в образі Вараха-мурті, чи коня, чи черепахи    —    це прояв Його внутрішньої енерґії. У «Брахма-самхіті» сказано: нанда-чінмайа-раса-пратібгвітбгі    —    не слід помилково прирівнювати появу Господа в образі людини чи тварини до народження звичайної зумовленої душі, яку примушують народитися закони природи, хоч би в якому тілі вона з’являлася    —    тварини, людини чи півбога. Прирівнювати Господа до звичайних істоти    —    це велика образа. Господь Чайтан’я Махапрабгу засудив майаваді як блюзнірів, які, ставлячи Господа на один рівень із зумовленими живими істотами, ображають Верховного Бога-Особу.

Нарада радить Дгруві медитувати на Господні розваги. Медитувати на них    —    це те саме, що зосереджувати розум на образі Господа. Медитація на будь-яку Господню форму дає велике благо, і таке саме благо дає повторення будь-яких імен Господа, як оце Харі, Ґовінда чи Нараяна. Але за цієї епохи найбільше радять повторювати наведену в шастрах мантру Харе Крішна: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.