72
трі-ртрнте трі-ртрнте
капіттга-бадарана
тма-вттй-анусреа
мса нінйе ’рчайан харім
трі — третьої; ртра-анте — в кінці ночі; трі — третьої; ртра-анте — в кінці ночі; капіттга-бадара — полди й ягоди; аана — вживаючи в їжу; тма-втті — для підтримання тіла; анусреа — не більше, ніж треба; мсам — один місяць; нінйе — пройшов; арчайан — поклоняючись; харім — Верховному Богові-Особі.
Протягом першого місяця Дгрува Махараджа їв лише фрукти і ягоди, але тільки один раз на три дні і не більше, ніж було потрібно для того, щоб підтримати життя в тілі. Живучи так, він поклонявся Верховному Богові-Особі.
ПОЯСНЕННЯ: Капіттга — це квітка, яка в Індії має простонародну назву кайета. В англійській мові немає назви для цієї рослини, але слід зауважити, що її плоди не вживають у їжу люди, ними харчуються тільки лісові мавпи. Однак Дгрува Махараджа їв ці фрукти — не для того, щоб насолоджуватися їхнім смаком, а для того, щоб підтримати життя в своєму тілі. Тіло потребує їжі, але відданий не повинен їсти для того, задовольнити чуття й потішити язик. «Бгаґавад-ґіта» радить їсти не більше, ніж треба для того, щоб підтримувати здоров’я. Не слід їсти просто задля насолоди. Дгрува Махараджа — це ачар’я, і своїми суворими аскезами він вчить, як виконувати віддане служіння. Ми повинні глибоко проаналізувати, як Дгрува Махараджа служив Господу. Наступні вірші описують, як аскетично проводив свій час. Ми повинні завжди пам’ятати, що стати справжнім відданим Господа — зовсім не легко, але за цієї епохи Господь Чайтан’я зробив це завдання дуже легким. Однак якщо ми не виконуємо навіть м’яких вимог Господа Чайтан’ї, як ми можемо сподіватися успіху в відданому служінні? За цієї епохи неможливо наслідувати аскези Дгруви Махараджі, але треба дотримуватися тих засад, які він вказав. Ми не повинні нехтувати реґулівні засади, які дав духовний вчитель, тому що вони полегшують розвиток зумовленої душі. Що стосується нашого руху, ІСККОНу, то ми просто прохаємо дотримуватися чотирьох реґулівних засад, повторювати шістнадцять кіл мантри Харе Крішна і, замість тішити язик розкішними стравами, просто вживати прасад, офірований Господу. Якщо ми постимо, це не означає, що Господь теж повинен постити. Господу треба підносити якнайліпші страви. Але ми не повинні намагатися будь-що-будь задовольнити свій язик. Ми повинні харчуватися якомога простіше, аби підтримати життя в тілі задля відданого служіння.
Ми повинні завжди пам’ятати, що проти Дгруви Махараджі ми нічого не являємо собою. Нам не до снаги жоден з подвигів, які Дгрува Махараджа робив задля самоусвідомлення. Ми не маємо потрібних для цього якостей. Але з милості Господа Чайтан’ї за цієї епохи ми отримали всі можливі поблажки. Отож нам треба пам’ятати, що принаймні ми не повинні нехтувати своїми визначеними обов’язками у відданому служінні, тому що це не допоможе нам досягнути поставленої перед собою мети. Наш обов’язок — іти стопами Дгруви Махараджі, беручи приклад з його рішучості. Ми теж повинні твердо вирішити до останку виконати свої обов’язки у відданому служінні ще за цього життя, ми не повинні чекати ще одного життя, щоб закінчити свою справу.