TEXT 31
на ча рейо ’нупаймі
хатв сва-джанам хаве
на ккше віджайа кша
на ча рджйа сукгні ча
на—не; ча—також; рейа—користь; анупаймі—я передбачаю; хатв — убивством; сва-джанам — своїх родичів; хаве — в бою; на — не; ккше — я бажаю; віджайам — перемоги; кша — о Кшо; на—ні; ча—також; рджйам—царства; сукгні—щастя з цього; ча—також.
Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кша, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.
Обумовлені душі не знають, що осередок інтересів кожного є Вішу, Кша, їх приваблюють відносини на тілесному, а не на духовному рівні й вони сподіваються таким чином стати щасливими. Засліплені матеріалістичними уявленнями про життя, вони забувають й самі причини матеріального щастя. Арджуна, здається, забув навіть моральний кодекс кшатрійі. Відомо, що дві категорії людей гідні потрапити на могутню сліпучу планету Сонце: кшатрійі, які вмирають просто на полі бою згідно з принципами, встановленими Самим Кшою, та люди, які ведуть відречений спосіб життя, цілком присвятивши себе духовному вдосконаленню. Арджуна противився вбивати навіть своїх ворогів, а своїх родичів й поготів. Він вважав, що вбивство родичів не принесе йому щастя, і тому не хотів битися, так само, як людина не схильна готувати їжу, якщо не відчуває голоду. Він вирішив піти в ліс і усамітнитись там у скорботі. Правити царством — обов’язок кшатрій, і вони не повинні виконувати якихось інших обов’язків. Але в Арджуни не було царства. Єдина можливість здобути його полягала в боротьбі з двоюрідними братами за повернення успадкованого від батька царства, а цього робити він не хотів. Тому він вважав за краще піти в ліс й у скорботах самотньо жити там.