TEXTS 22-25
р-бгаґавн увча
прака ча правтті ча
мохам ева ча пава
на двеші самправттні
на нівттні ккшаті
удсна-вад сно
ґуаір йо на вічлйате
ґу вартанта ітй ева
йо ’ватішгаті неґате
сама-дукга-сукга сва-стга
сама-лошма-кчана
тулйа-прійпрійо дграс
тулйа-ніндтма-састуті
манпамнайос тулйас
тулйо мітррі-пакшайо
сарврамбга-парітйґ
ґутта са учйате
р-бгаґавн увча—Верховний Бог-Особа сказав; пракам— просвітлення; ча—і; правттім—прихильність; ча—і; мохам— ілюзія; ева ча—також; пава—син Пу; на двеші—не ненавидить; самправттні—приходу; на—не; нівттні—залишення; ккшаті—бажає; удснават—ніби нейтральний; сна— розташований; ґуаі—якостями; йа—той, хто; на—ніколи; вічлйате—схвильований; ґу—якості; вартанте—діють; іті евам— знаючи так; йа—той, хто; аватішгаті—залишається; на—ніколи; іґате—коливається; сама—однаковий; дукга—у нещасті; сукга—і щасті; сва-стга—розташований у собі; сама—однаковий; лоша—до грудки землі; ама—каменя; кчана—золота; тулйа—хто однаково ставиться; прійа—до приємного; апрійа— небажаного; дгра—твердий; тулйа—рівний; нінд—у безслав’ї; тма-састуті—у возвеличенні; мна—в пошані; апамнайо— безчесті; тулйа — рівний; тулйа — рівний; мітра — до друзів; арі—і ворогів; пакшайо—до партій; сарва—усі; рамбга—зусилля; парітйґ—той, хто відкинув; ґуа-атта—трансцендентний щодо матеріальних ґу природи; са—він; учйате—сказано, що є.
Верховний Господь сказав: О сину Пу, в кому просвітлення, прив’язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґуи; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґуами природи.
Арджуна задав три питання, й Господь послідовно відповідає на них. У цих віршах Кша спочатку вказує, що особистість, яка перебуває на трансцендентному рівні, нікому не заздрить й нічого не жадає. Якщо істота живе в цьому світі в матеріальному тілі, то слід розуміти, що вона перебуває під владою одного з трьох ґу матеріальної природи. Коли вона взагалі покидає матеріальне тіло, вона вивільнюється з пазурів матеріальних ґу природи. Але доки вона ще перебуває в матеріальному тілі, їй слід залишатись нейтральною. Жива істота повинна віддано служити Господу й відтак вона перестане ототожнювати себе з тілом. Доки людина усвідомлює своє матеріальне тіло, вона діє лише для задоволення своїх почуттів, але коли вона переносить свідомість на Кшу, її власне чуттєве задоволення припиняється само по собі. Живій істоті не потрібне матеріальне тіло, і їй немає потреби коритися його вказівкам. Модуси матеріальної природи діють у тілі, але духовна за своєю природою сутність перебуває осторонь цієї діяльності. Як же відмежуватися од ґу природи? Жива істота досягає трансцендентного стану тоді, коли вона вже не прагне ані насолоджуватися тілом, ані покинути його. Така віддана душа, не докладаючи зайвих зусиль, природним чином звільнюється від впливу ґу матеріальної природи.
Далі Арджуна запитує про поведінку людини в трансцендентному стані. Матеріалісти підвладні впливові так званих «слави» й «ганьби», що стосуються тіла, але людину в трансцендентному стані не турбують оманні хвала й зневага. Вона виконує свої обов’язки в свідомості Кши й спокійно сприймає як шану, так і образи з боку інших. Вона приймає лише те, що сприяє виконанню її обов’язків у свідомості Кши, бо інакше ніщо матеріальне — камінь то, чи золото — непотрібне їй. Вона вважає своїм близьким другом кожного, хто сприяє її діяльності в свідомості Кши, і не відчуває ненависті до своїх так званих «ворогів». Вона однаково ставиться до всього. З її погляду все перебуває на одному рівні, бо вона добре розуміє, що матеріальне існування аж ніяк не заторкує її. Соціальні й політичні проблеми не порушують її спокою, бо вона знає справжню ціну тимчасовим переворотам та заворушенням. Вона не робить нічого заради себе. Вона може братись за будь-яку справу заради Кши, але для себе не робить нічого. Діючи так, людина неодмінно досягає трансцендентного стану.