TEXT 20

Господь переконливо пояснив, що сказане тут — суть усіх стр. І це знання слід сприймати в тому вигляді, в якому його дає Верховний Бог-Особа. Таким чином людина стане мудрою і досконало опанує трансцендентальне знання. Іншими словами, зрозумівши філософію Верховного Бога-Особи і присвятивши себе трансцендентному служінню Господеві, кожен може очиститись від скверни ґу матеріальної природи. Віддане служіння — це шлях духовного усвідомлення. Там, де є віддане служіння, матеріальна скверна зникає. Віддане служіння Господеві і Сам Господь — одне і те ж, бо їхня природа — духовна; віддане служіння відбувається в межах внутрішньої енерґії Верховного Господа. Кажуть, що Господь — сонце, а невігластво — пітьма. Там, де сонце — морок зникає. Тому, там, де під належним керівництвом істинного духовного вчителя виконують віддане служіння Господу — там немає невігластва.

Кожна людина повинна перейнятись свідомістю Кши і присвятити себе відданому служінню, щоб віднайти чистоту і розум. Якою б кмітливою вона не була з погляду пересічних людей, її розум недосконалий, якщо вона не приходить до свідомості Кши і якщо її не приваблює віддане служіння.

Слово анаґга, що вжите як звернення до Арджуни, особливо важливе в цьому вірші. Анаґга, «о безгрішний», означає, що людині, яку обтяжено наслідками своїх гріховних вчинків, дуже важко збагнути Кшу. Потрібно очиститись від усієї скверни, від усіх гріховних дій, і лише тоді з’явиться можливість зрозуміти Кшу. Однак віддане служіння — це настільки могутній очищувальний засіб, що людина, яка беззастережно віддається любовному служінню Господеві, без перешкод досягає стану безгрішності.

Здійснюючи віддане служіння в спілкуванні з чистими відданими, що повністю перебувають в свідомості Кши, необхідно цілковито подолати в собі деякі риси характеру. Насамперед треба позбутись слабкодухості. Бажання панувати над матеріальною природою спричиняє перше падіння. Внаслідок цього істота припиняє любовне служіння Верховному Господеві. Друга духовна слабкість полягає в тому, що, прагнучи панувати над матеріальною природою, людина прив’язується до матерії та володіння нею. Матеріальні проблеми виникають саме через ці вади серця. В даній главі перші п’ять віршів змальовують процес звільнення людини від цього ґанджу, а решта, починаючи з шостого, розглядають пурушоттама-йоґу.