TEXT 46

Як указано в п’ятнадцятій главі, всі живі істоти є невід’ємними частками Верховного Господа. Таким чином, Господь є початок усіх живих істот. Підтвердження цього знаходимо в Веднта-сӯтрі — джанмдй асйа йата. Верховний Господь — це джерело життя кожної живої істоти. В сьомій главі Бгаґавад-ґти сказано, що Верховний Господь за допомогою своїх енерґій, внутрішньої і зовнішньої, проникає усюди. Тому слід поклонятись Верховному Господеві як володарю різноманітних енерґій; ваішави звичайно поклоняються Верховному Господеві за допомогою Його внутрішньої енерґії. Його зовнішня енерґія являє собою спотворене відображення внутрішньої. Зовнішня енерґія — це тло, Верховний же Господь у вигляді Своєї повновладної частки, Наддуші, присутній скрізь. Він — Наддуша всіх напівбогів, усіх людських істот, усіх тварин. Він — скрізь. Тому слід зрозуміти, що жива істота є невід’ємною часткою Верховного Господа, обов’язок якої полягає в служінні Верховному Господеві. Кожна людина повинна сповнитись свідомості Кши і присвятити себе відданому служінню Господеві, — так радить даний вірш.

Кожен повинен зрозуміти, що саме Хшкеа, володар чуттів, надає всім можливості виконувати певну роботу і, отже, всі плоди роботи треба присвячувати Верховному Богові-Особі, р Кші. Відданому, який завжди пам’ятає про це, цілковито усвідомлюючи Кшу, з Господньої ласки відкривається все. В цьому полягає досконалість життя. Господь каже в Бгаґавад-ґті (12.17) тешм аха самуддгарт. Верховний Господь Сам дбає про звільнення такого відданого, і в цьому — вища досконалість життя. Яку б роботу людина не виконувала, якщо вона служить Верховному Господеві, — вона досягає найвищої досконалості.