TEXT 78

ПОЯСНЕННЯ: Бгаґавад-ґт починається з питань Дгтаршри. Цар сподівавсь на перемогу своїх синів, на боці яких стояли такі визначні воїни, як Бгшма, Дроа і Кара. Він гадав, що перемога буде за ним. Однак, змалювавши хід подій на полі битви, Саджайа сказав цареві: «Ти думаєш про перемогу, але я вважаю, що удача буде там, де Кша й Арджуна». Він прямо заявив Дгтаршрі, що тому нічого сподіватись на перемогу. Перемога забезпечена Арджуні, бо на його боці був Кша. Те, що Кша перейняв на Себе обов’язки візничого Арджуни, свідчить ще про одну з Його надзвичайних щедрот. Кша повністю володіє всіма достоїнствами, одним з яких є відречення. Відомо чимало прикладів відречення, а Кша також — найвищий майстер відречення.

Битва відбувалась між Дурйодганою та Йудгішгірою. Арджуна воював на боці свого старшого брата Йудгішгіри. Перемога Йудгішгіри була напередвизначена, тому що на його боці воювали Кша й Арджуна. Від результату битви залежало, кому бути правителем світу, і Саджайа провидів, що влада перейде до Йудгішгіри. Тут також передбачено, що Йудгішгірі після перемоги в цій битві сприятиме доля, тому що він був справедливий і побожний й особливо завдяки його високим моральним устоям, — він не збрехав жодного разу в житті.

Є чимало недалеких людей, які сприймають Бгаґавад-ґту лише як обговорення деяких питань між двома соратниками на полі бою. Але така книга не змогла б стати священним писанням. Дехто може заперечити, що, мовляв, Кша закликав Арджуну воювати, і це аморально, однак справжній стан речей полягає в тому, що якраз Бгаґавад-ґт є вище вчення моральності. І цю вищу моральну засаду викладено в тридцять четвертому вірші дев’ятої глави: ман-ман бгава мад-бгакта. Людина мусить стати відданим Кши. Суть будь-якої релігії полягає в тому, щоб вручити себе Кші (сарва-дгармн парітйаджйа мм ека араа враджа). Настанови Бгаґавад-ґти описують вищий шлях релігії й моральності. Всі інші шляхи також можуть вести до очищення й, зрештою, виводити на цей же шлях, але остання настанова Ґти — вручити себе Кші — є вище слово будь-якої моралі та релігії. Таким є висновок вісімнадцятої глави.

Із Бгаґавад-ґти можна зрозуміти, що самоусвідомлення шляхом філософських роздумів або медитації — це лише початок духовного процесу, вища ж досконалість полягає в тому, щоб вручити себе Кші. У цьому — суть Бгаґавад-ґти. Можна сказати, що дотримування певних життєвих засад згідно із суспільним та соціальним устроєм громадського життя й відповідно до різних релігійних напрямків являє собою потаємний шлях знання. Але, хоча релігійні обряди й складають тайну, медитація і розвиток знання — ще потаємніші. А настанова вручити себе Кші у відданому служінні, сповнившись свідомості Кши — найсокровенніша. В цьому суть вісімнадцятої глави.

Ще один аспект Бгаґавад-ґти полягає в тому, що вищою істиною є Верховний Бог-Особа, Кша. Абсолютну Істину осягають в трьох аспектах: як безособистісного Брахмана, як локалізовану Парамтму і, врешті-решт, як Верховного Бога-Особу, Кшу. Досконале усвідомлення Абсолютної Істини означає досконале знання про Кшу. Якщо людина усвідомила Кшу, то всі інші розділи знань стають невід’ємною частиною цього розуміння. Кша трансцендентний, тому що Він вічно сповнений Своєї внутрішньої могутності. Живі істоти проявляються з Його енерґій і їх поділяють на дві категорії: на вічно обумовлених і вічно звільнених. Таких живих істот безліч, і їх вважають істотними частками Кши. Матеріальна енерґія проявляється в двадцяти чотирьох елементах. Творіння змінюється під впливом вічного часу, його створює й руйнує зовнішня енерґія. Це проявлення космічного світу періодично стає то видимим, то невидимим.

В Бгаґавад-ґті розглядалось п’ять основних тем: Верховний Бог- Особа, матеріальна природа, живі істоти, вічний час і діяльність різного роду. І всі вони коряться Верховному Богові-Особі, Кші. Всі концепції Абсолютної Істини, а саме: безособистісний Брахман, локалізована Парамтм й ще які-небудь трансцендентні концепції є складовими частинами єдиної загальної концепції Верховного Бога-Особи. Хоча на перший погляд може здатись, що Верховний Господь, живі істоти, матеріальна природа й час відмінні одне від одного, по суті все невідмінне од Всевишнього, але Всевишній завжди відмінний від усього. В цьому полягає суть філософії Господа Чаітанйі про «незбагненну єдність й відмінність». Ця філософська система є досконалим знанням про Абсолютну Істину.

Жива істота в своєму істинному стані є чистим духом. Вона подібна до атомічної частки Вищого Духу. Таким чином, Господа Кшу можна порівняти із сонцем, а живі істоти — з сонячним світлом. Живі істоти належать до межової енерґії Господа, і тому вони схильні взаємодіяти або з матеріальною енерґією, або з духовною. Іншими словами, жива істота перебуває в межовому становищі між двома енерґіями Господа, а оскільки вона належить до Його вищої енерґії, то наділена певною незалежністю. Правильно використовуючи свою незалежність, вона безпосередньо підлягає Кші й відтак досягає свого природного становища у вищій енерґії, яка дарує блаженство.