TEXT 51
карма-джа буддгі-йукт хі
пгала тйактв маншіа
джанма-бандга-вінірмукт
пада ґаччгантй анмайам
карма-джам—завдяки кармічній діяльності; буддгі-йукт—ті, що віддано служать; хі—неодмінно; пгалам—плодів; тйактв—відмовляючись; маншіа—великі мудреці або віддані; джанма-бандга — від пут народження й смерті; вінірмукт — звільнені; падам—стану; ґаччганті—вони досягають; анмайам—без нещасть.
Великі мудреці, бгакти, що віддано служать Кші, звільняються з коловороту народження і смерті, бо зреклись плодів діяльності в матеріальному світі. Таким чином вони досягають стану, що непідвладний стражданням.
Звільнені душі прагнуть туди, де немає страждань матеріального світу. В рмад-Бгґаватам (10.14.58) сказано:
самріт йе пада-паллава-плава
махат-пада пуйа-йао мурре
бгавмбудгір ватса-пада пара пада
пада пада йад віпад на тешм
«Для того, хто приймає як рятівний човен лотосні стопи Господа, який є пристановище усього космічного проявлення і відомий як Мукунда, той, хто дарує мукті — звільнення, — такій людині океан матеріального світу нагадує калюжку в ямці від телячої ратички. Пара падам, місце, де немає матеріального страждання, тобто Ваікуга — ось його мета, а не місце, де небезпека чигає на кожнім кроці».
Внаслідок свого невігластва жива істота не розуміє, що матеріальний світ — жалюгідне місце, де на кожнім кроці причаїлась небезпека. Лише внаслідок невігластва нерозумні люди намагаються пристосуватись до обставин і вдаються до кармічної діяльності, сподіваючись, що плоди їхньої праці принесуть їм щастя. Вони не знають, що в усьому всесвіті жодний вид матеріального тіла не може забезпечити життя без страждань. Страждання, якими є народження, смерть, старість і хвороби — супроводжують життя скрізь в матеріальнім світі. Але той, хто усвідомлює своє істинне становище вічного слуги Господа, отже, і становище Бога-Особи, присвячує себе трансцендентному любовному служінню Господеві. Таким чином він одержує право потрапити на планети Ваікуги, де немає матеріального життя, сповненого страждань, де немає впливу часу й смерті. Розуміння свого істинного становища означає також розуміння Господньої величі. Той, хто помилково вважає, що Господь і жива істота існують на одному рівні, — перебуває в пітьмі й нездатний присвятити себе відданому служінню Господеві. Така істота сама проголошує себе Богом і таким чином торує собі шлях до невпинно повторюваних народження й смерті. Але той, хто розуміє своє природне становище слуги, віддає себе служінню Господу й одразу ж стає гідним Ваікугалоки. Служіння в ім’я Господа називають карма-йоґою чи буддгі-йоґою, або просто відданим служінням Господеві.