TEXT 70

Незважаючи на те, що безкраїй океан завжди наповнюється водою, він залишається спокійним і не виходить з берегів навіть в сезон дощів, коли води набагато більшає. Те ж саме можна сказати й про людину, яка укріпилась в свідомості Кши. Доки існує матеріальне тіло, воно потребує чуттєвих задоволень. Однак, відданого не турбують такі бажання, тому що він сповнений духовності. Людина в свідомості Кши не має потреб, бо Господь дає їй усе необхідне для життя. Тому вона нагадує океан — завжди самодостатній. Бажання можуть прибувати, як води річок, що впадають в океан, але відданий залишається твердим у виконанні своїх обов’язків, і його зовсім не турбують чуттєві бажання. Якщо людина втрачає схильність до почуттєвих втіх — це ознака того, що вона набуває свідомості Кши, хоча бажання ще можуть і виникати. Задоволена трансцендентним любовним служінням Господу, людина зберігає рівновагу, як океан, і насолоджується цілковитим спокоєм. А той, хто прагне задовольнити свої бажання, навіть якщо це бажання звільнення, не кажучи вже за успіх в матеріальному жітті, ніколи не знайде спокою. Ті, що працюють задля користі, що прагнуть спасіння, або ж йоґи, які домагаються містичної влади, — всі вони дуже нещасні через свої нездійсненні бажання. Лише людина в свідомості Кши щаслива своїм служінням Господу; в неї немає власних бажань. Насправді вона навіть не прагне до звільнення з так званого «матеріального рабства». Віддані Кши не мають матеріальних бажань і тому їх спокій завжди досконалий.