TEXT 14

Як у матеріальному світі природний статус царя передбачає, що цар завжди діє правильно, або що на нього не поширюються закони самої держави, так само і Господа, хоча Він і є творець матеріального світу, не зв’язує діяльність цього світу. Він творить, але перебуває осторонь Свого власного творіння, тоді як живі істоти заплутуються в тенетах карми внаслідок свого прагнення панувати над матеріальними ресурсами. Власник підприємства не несе відповідальності за правильні чи неправильні вчинки своїх робітників, вони самі відповідають за них. Живих істот приваблює властива їм діяльність задля задоволення своїх чуттів, але Кша не радить вдаватись до такої діяльності. Щоб зазнати якомога більше почуттєвих втіх, живі істоти трудяться в цьому світі й прагнуть райського щастя після смерті. Але Господь цілком самодостатній, і Його не приваблює так зване «райське» щастя. А небесні напівбоги — всього лише Його слуги. Власник підприємства не прагне низькоякісних задоволень, яких можуть бажати його робітники. Господь перебуває осторонь матеріальної діяльності та її наслідків. Наприклад, дощі не несуть відповідальності за різноманітну рослинність, що з’являється на землі, хоча без цих дощів ріст рослин неможливий. Ведична смті підтверджує це таким чином:

«Господь є лише вища причина матеріального творення. Безпосередньою ж причиною є матеріальна природа, завдяки якій космічне проявлення стає видимим». Існує велике розмаїття створених істот: це напівбоги, люди й нижчі тварини, і всі вони підвладні наслідкам своїх минулих добрих або лихих учинків. Господь просто дає їм можливість здійснювати ці вчинки в межах ґу природи, але Сам Він не несе відповідальності за їхню минулу й теперішню діяльність. У Веднта-сӯтрі (2.1.34) сказано: ваішамйа-наірґгйе на спекшатвт — «Господь без упередження ставиться до всіх істот. Живі істоти самі відповідають за свої дії». Господь лише дає їм можливість виконувати їх за допомогою зовнішньої енерґії, матеріальної природи. На людину, обізнану в складних питаннях закону карми, або діяльності задля її плодів, не впливають наслідки такої діяльності. Іншими словами, якщо хтось усвідомлює трансцендентну природу Господа, це означає, що він має розвинуту свідомість Кши і що він вже не підвладний законам карми. А той, хто не розуміє трансцендентної природи Господа й вважає, що Його діяння скеровані просто на досягнення позитивних наслідків, подібно до дій звичайних живих істот, — той заплутується в тенетах кармічних наслідків. Отже, той, хто пізнав Вищу Істину, є звільненою душею, що утвердилася в свідомості Кши.