TEXT 34
тад віддгі праіптена
паріпранена севай
упадекшйанті те джна
джнінас таттва-даріна
тат—таке знання про різні жертвопринесення; віддгі—намагайся зрозуміти; праіптена—наближаючись до духовного вчителя; паріпранена—смиренними запитаннями; севай—виконуючи служіння; упадекшйанті—вони посвятять; те—тебе; джнам—в знання; джніна—той, хто усвідомив себе: таттва—істини; даріна—провидці.
Просто намагайся пізнати істину, звернувшись до духовного вчителя. Розпитуй його смиренно і служи йому. Душі, що усвідомили себе, можуть дати тобі знання, бо вони бачать істину.
Шлях духовної реалізації, без сумніву, важкий. Тому Господь радить нам наблизитись до істинного духовного вчителя в лінії учнівської послідовності, що починається від Самого Господа. Ніхто не може бути істинним духовним учителем, якщо він не визнає самого принципу учнівської послідовності. Господь — первинний духовний вчитель, і особистіть, яка перебуває в лінії учнівської послідовності, може передати своєму учневі послання Господа таким, яким воно є. Ніхто не може усвідомити своєї духовної сутності, винаходячи свій власний шлях, що є модним серед недалеких нещирих людей. Бгґаватам (6.3.19) каже: дгарма ту скшд бгаґават-пратам — «Сам Господь указує шлях релігії». Тому розумування або ж сухі докази не допоможуть віднайти істинного шляху. Неможливо також розвинути духовність, вивчаючи книги самостійно. Щоб отримати знання, треба наблизитись до істинного духовного вчителя і звернутись до нього. Слід повністю підкоритись такому духовному вчителю і служити йому як самий вірний слуга, відкинувши всякий оманний престиж. У вдоволенні духовного учителя, який усвідомив себе, криється секрет поступу в духовнім житті. Допитливість та смиренність — ось якості, необхідні для духовного усвідомлення. Якщо немає смирення та служіння, розпитування мудрого духовного вчителя не принесе користі. Учитель випробовує учня, і, бачачи щирість бажання учня, він благословляє його правдивим духовним розумінням. У цьому вірші сліпе слідування засуджується так само, як і безглузді питання. Треба не тільки покірно слухати духовного вчителя, але й розпитувати його і служити йому із смиренням й таким чином отримати від нього справжнє знання. Істинний духовний учитель за своєю природою дуже добрий до учня. Тому, якщо учень покірний і завжди готовий служити, взаємообмін питаннями і знанням стає досконалим.