TEXT 35

Сприймаючи знання від душі, яка усвідомила себе, тобто бачить справжній стан речей, можна зрозуміти, що всі живі істоти є невід’ємні частки Верховного Бога-Особи, р Кши. Відчуття самостійного існування, незалежного від Кши, називають мйею (м — не, й — це). Дехто думає, що у нас немає нічого спільного з Кшою, що Він — лише видатна історична особистість, і що Абсолют — це безособистісний Брахман. Насправді ж, як стверджується в Бгаґавад-ґті, безособистісний Брахман є сяючим випромінюванням Самого Кши. Кша, як Верховний Бог-Особа, є причина всього. В Брахма-сагіті ясно визначено, що Кша є Верховний Бог-Особа, причина всіх причин. Навіть незчисленні втілення — це лише різні Його експансії. Так само і живі істоти є експансіями Кши. Філософи-мйвді помилково вважають, що, поширюючись у Своїх численних експансіях, Кша втрачає Своє власне особистісне існування. Така думка матеріалістична за своєю природою. В матеріальному світі ми бачимо, що коли річ розібрано на окремі частини, вона втрачає свою первинну ідентичність. Але філософи-мйвді не можуть збагнути, що в абсолютному розумінні один плюс один дорівнює одному, і що один мінус один теж дорівнює одиниці. Таким є стан справ в абсолютному світі.

Через брак знань в науці про Абсолют нас зараз покриває ілюзія, і тому ми вважаємо себе незалежними від Кши. Хоча ми є відокремленими частками Кши, проте ми не відрізняємось від Нього. Тілесні відмінності живих істот — це мй, тобто нереальність. Наше призначення полягає в тому, щоб вдовольняти Кшу. Лише внаслідок впливу мйі Арджуна вважав, що його тимчасові тілесні стосунки з родичами важливіші за вічний духовний зв’язок з Кшою. Усе вчення Ґти націлене саме на те, що жива істота, як вічна слуга Кши, не може відокремитись від Кши і що її почуття індивідуальної незалежності від Кши називають мйею. Живі істоти, як самостійні невід’ємні частки Всевишнього, мають певне призначення. З давніх-давен, забувши за це призначення, вони знаходять собі місце в різноманітних тілах: людей, тварин, напівбогів тощо. Такі тілесні відмінності виникають внаслідок забуття трансцендентного служіння Господу. Але як тільки жива істота вдається до трансцендентного служіння в свідомості Кши, вона одразу ж звільнюється від цієї ілюзії. Таке чисте знання можна отримати лише від істинного духовного вчителя і таким чином уникнути помилкової думки, що жива істота рівна Кші. Досконале знання полягає в тому, що Верховна Душа, Кша, є вище пристання всіх живих істот, і що, відмовившись од цього пристановища, живі істоти під впливом матеріальної енерґії потрапили в оману і уявляють себе самостійними незалежними особами. Таким чином, так чи інакше ототожнюючи себе з матерією, вони забувають Кшу. Однак, коли такі живі істоти, що заблукали, знаходять своє місце в свідомості Кши, це означає, що вони вийшли на шлях звільнення, як про те сказано в Бгґаватам (2.10.6): муктір хітвнйатг- рӯпа сварӯпеа вйавастгіті. Звільнення означає поновити своє одвічне становище вічного слуги Кши (свідомість Кши).