TEXT 8

Як вчить Бгаґавад-ґт, сдгу (святою людиною) є той, хто перебуває в свідомості Кши. Людина може здаватись нерелігійною, але якщо в ній повною мірою присутні якості, що характерні для свідомості Кши, її потрібно вважати сдгу. Слово душктм стосується тих, хто нехтує свідомістю Кши. Таких лиходіїв, або душктм, змальовано як обмежених, нижчих представників людства, навіть якщо вони і вбираються в шата академічної освіти, тоді як особистостей, стовідсотково заглиблених у свідомість Кши, вважають за сдгу, навіть якщо вони неосвічені й позбавлені файних манер. Що стосується невіруючих, то Верховному Господеві зовсім необов’язково з’являтись Самому, щоб знищити їх, як це Він зробив з демонами Рваою та Касою. Господь має багато помічників, які цілком спроможні покарати демонів. Але Господь приходить на Землю Сам, щоб принести вдоволення Своїм щирим відданим, яким завжди дошкуляють демони. Демони постійно турбують бгакт, навіть якщо ті доводяться їм ріднею. Хоча Прахлда Махрджа був сином Хірайакаіпу, він зазнав гоніння з боку свого батька, і хоча Девак, мати Кши, була сестрою Каси, вона та її чоловік Васудева терпіли від нього утиски тільки тому, що в них мав народитись Кша. І Господь Кша з’явився радше на те, щоб врятувати Девак, ніж щоб убити Касу, але виконав Він і те й інше одночасно. Тому тут і сказано, що Господь з’являється в різних втіленнях в ім’я порятунку відданих та знищення лиходіїв-демонів.

В Чаітанйа-чарітмті (Мадгйа 20.263 – 264) Кшадса Кавірджа з’ясовує, чим є аватар, або втілення:

«Аватра, або втілення Господа, приходить з Господнього царства в матеріальний світ. Й певну форму Бога-Особи, що приходить на Землю таким чином, називають втіленням, або аватрою. Такі експансії існують в духовному світі, в Господньому царстві. Коли ж вони з’являються в матеріальному світі, їх називають аватрами».

Існують різні аватри: пурушватри, ґуватри, ллватри, актй-веа аватри, манвантара-аватри та йуґватри — всі вони з’являються свого часу по всьому всесвіті. Але Господь Кша є первісний Господь, джерело всіх аватр. Господь р Кша приходить на Землю з особливою метою — зарадити турботам Своїх чистих відданих, які прагнуть бачити Його неповторні божественні розваги у Вндвані. Отже, головна мета аватр Кши — задовольнити Своїх чистих відданих.

The Lord says that He incarnates Himself in every millennium. This indicates that He incarnates also in the Age of Kali. As stated in the Śrīmad-Bhāgavatam, the incarnation in the Age of Kali is Lord Caitanya Mahāprabhu, who spread the worship of Kṛṣṇa by the saṅkīrtana movement (congregational chanting of the holy names) and spread Kṛṣṇa consciousness throughout India. He predicted that this culture of saṅkīrtana would be broadcast all over the world, from town to town and village to village. Lord Caitanya as the incarnation of Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, is described secretly but not directly in the confidential parts of the revealed scriptures, such as the Upaniṣads, Mahābhārata and Bhāgavatam. The devotees of Lord Kṛṣṇa are very much attracted by the saṅkīrtana movement of Lord Caitanya. This avatāra of the Lord does not kill the miscreants, but delivers them by His causeless mercy.