TEXT 2
р-бгаґавн увча
саннйса карма-йоґа ча
нірейаса-карв убгау
тайос ту карма-саннйст
карма-йоґо віішйате
р-бгаґавн увча—Верховний Бог-Особа сказав; саннйса—відречення від роботи; карма-йоґа—служіння Господу; ча—також; нірейаса-карау—що приводить до звільнення; убгау—обидва; тайо—з двох; ту—але; карма-саннйст—порівняно з відреченням від роботи задля наслідків; карма-йоґа—служіння Господу; віішйате—краще.
Бог-Особа відповів: Як відречення від діяльності, так і діяльність з відданістю Мені сприяють звільненню. Але діяти з відданістю все ж таки краще, ніж зректись діяльності.
Кармічна діяльність (тобто діяльність з прагненням чуттєвого задоволення) є причина матеріального рабства. Доки людина виконує діяльність, що має на меті поліпшення умов тілесного існування, вона буде переходити до різних типів тіл і, отже, вічно залишатиметься в матеріальному рабстві. рмад-Бгґаватам (5.5.4 – 6) підтверджує це таким чином:
нӯна праматта куруте вікарма
йад індрійа-пртайа поті
на сдгу манйе йата тмано ’йам
асанн апі клеа-да са деха
парбгавас твад абодга-джто
йван на джіджсата тма-таттвам
йват крійс твад іда мано ваі
кармтмака йена арра-бандга
ева мана карма-ваа прайункте
авідйайтманй упадгйамне
пртір на йван майі всудеве
на мучйате деха-йоґена тват
«Люди несамовито прагнуть чуттєвої втіхи і не відають, що їхнє теперішнє тіло, що сповнене злигоднів, є наслідок їхньої ж минулої кармічної діяльності. Хоча це тіло й минуще, воно завжди приносить багато турбот. Тому нема рації працювати задля чуттєвого задоволення. Вважають, що людина живе марно, поки вона не почне дізнаватись про свою істинну сутність. Доки вона не зрозуміє своєї істинної тотожності, вона працюватиме заради плодів своєї діяльності, щоб задовольняти свої чуття, а доки свідомість людини занурена в почуттєві задоволення, вона змушена переселятись з одного тіла до іншого. Але навіть якщо розум охоплений прагненням кармічної діяльності і потьмарений невіглаством, людина повинна розвивати в собі любов до відданого служіння Всудеві. Лише тоді вона отримає можливість звільнитись із рабства матеріального існування».
Таким чином, джни (або знання про те, що істота не є матеріальним тілом, а духовною душею) недостатньо для звільнення. Необхідно діяти, відчуваючи себе духовною душею, бо інакше немає порятунку від матеріальних кайданів. Діяльність у свідомості Кши, проте, не є користолюбною. Дії, що сповнені духовного розуміння, зміцнюють людину в її поступові до істинного знання. Сама лише відмова од кармічної діяльності без свідомості Кши не очищує по-справжньому серце обумовленої душі. А доки серце не очистилось, людина неминуче працюватиме на кармічному рівні. Проте, діяльність у свідомості Кши приводить до того, що корисливість зникає сама по собі, і людина більше не опускається на матеріальний рівень. Отже, діяльність у свідомості Кши безперечно вище за відречення, яке завжди таїть у собі ризик падіння. Відречення без свідомості Кши неповне, що й підтверджує рла Рӯпа Ґосвм в своїй Бгакті-расмта-сіндгу (1.2.258):
прпачікатай буддгй
харі-самбандгі-вастуна
мумукшубгі парітйґо
ваірґйа пгалґу катгйате
«Коли ті, хто прагне звільнення, відмовляються од речей, що пов’язані з Верховним Богом-Особою, вважаючи їх матеріальними, їхнє відречення називають неповним». Повне відречення полягає в усвідомленні того факту, що все, що існує, належить Господеві і тому ніхто не може претендувати на володіння чим-небудь. Треба зрозуміти, що насправді ніхто нічим не володіє. Чого ж тоді зрікатися? Той, хто знає, що все належить Кші, завжди перебуває у відреченні. І якщо всім володіє Кша, то й використовувати все слід на служіння Кші. Ця досконала форма діяльності в свідомості Кши набагато перевершує будь-яке штучне відречення саннйсі школи мйвд.