ГЛАВА П’ЯТА

TEXT 1: Арджуна сказав: О Кшо, спочатку Ти велиш мені зректися діяльності, а потім знову радиш діяти з відданістю. Будь ласка, прошу Тебе, скажи ясно, що буде кращим для мене?

TEXT 2: Бог-Особа відповів: Як відречення від діяльності, так і діяльність з відданістю Мені сприяють звільненню. Але діяти з відданістю все ж таки краще, ніж зректись діяльності.

TEXT 3: Той, хто не прагне плодів своєї діяльності й не зневажає їх, — того вважають справді відреченою особистістю. Така людина, що вища від будь-якої двоїстості, легко долає матеріальну залежність і стає цілковито вільною, о міцнорукий Арджуно.

TEXT 4: Лише невігласи кажуть, що віддане служіння (карма-йоґа) відрізняється від аналітичного вивчення матеріального світу (скгй). Мудрі кажуть, що той, хто досягає успіху на одному з цих шляхів, смакує плоди обох.

TEXT 5: Той, хто знає, що становища, якого досягнуто за допомогою аналітичного дослідження, можна також досягти за допомогою відданого служіння, і розуміє, що скгйа і йоґа перебувають на одному рівні, — той бачить справжній стан речей.

TEXT 6: Якщо людина просто відмовляється від усякої діяльності, однак не вдається до відданого служіння Господеві, — вона не побачить щастя. Але глибокодумна людина, яка віддано служить Господеві, без перешкод досягає Всевишнього.

TEXT 7: Той, хто робить усе з відданістю, хто є чиста душа, хто владає розумом і приборкав чуття — той любий усім, і він співчуває кожному. Хоча він завжди працює, діяльність не сковує його.

TEXTS 8-9: Той, хто має божественну свідомість, незважаючи на те, що бачить, чує, торкає і нюхає, їсть, рухається, спить і дихає — завжди розуміє, що насправді він нічого не робить, тому що, розмовляючи, опорожнюючи шлунок й наповнюючи його, відкриваючи і заплющуючи очі, він завжди знає, що це лише матеріальні чуття взаємодіють із своїми об’єктами, сам же він стоїть осторонь них.

TEXT 10: Того, хто виконує свої обов’язки без прив’язаності до них і віддає плоди Верховному Господеві, не заторкує гріх. Він подібний до листка лотосу, що не змочується водою.

TEXT 11: Йоґи, відмовившись від усіх прив’язаностей, діють, використовуючи тіло, розум, інтелект і навіть чуття лише заради очищення.

TEXT 12: Непохитно віддана душа досягає справжнього миру, бо вона пропонує Мені плоди всієї своєї діяльності, тоді як людина, яка не перебуває в злагоді з Всевишнім і жадає плодів своєї праці, заплутується.

TEXT 13: Якщо втілена жива істота впокорила свою природу й розумом зрікається будь-якої діяльності, вона щасливо перебуває в місті, що має дев’ять брам (в матеріальному тілі), вона нічого не робить й не створює підстав для праці.

TEXT 14: Втілений дух, господар міста-тіла, не чинить дій, не спонукає людей діяти і не створює наслідків дій. Усе це розігрують ґуи матеріальної природи.

TEXT 15: Так само і Верховний Господь не відповідає за чиїсь гріховні або праведні вчинки. Втілені істоти самі заплуталися внаслідок невігластва, що покриває їхнє справжнє знання.

TEXT 16: Коли людину осяває знання, що руйнує невігластво, це знання відкриває їй усе, як сонце освітлює все ясного дня.

TEXT 17: Коли все: інтелект, розум, віра й надія людини зосереджені на Всевишньому, тоді вона цілком звільнюється від тривог завдяки досконалому знанню, і таким чином йде вперед шляхом звільнення.

TEXT 18: Смиренний мудрець завдяки істинному знанню однаковими очима дивиться на вченого і скромного брхмау, корову, слона, собаку та собакоїда (недоторканого).

TEXT 19: Той, хто, усвідомивши себе, врівноважив свій розум, вже переміг народження та смерть. Він, як і Брахман, позбавлений вад, і тому вже перебуває в Брахмані.

TEXT 20: Людина, яка не радіє, досягши чогось приємного, й не сумує, зазнавши прикрощів, яка не заплутується, яка пробудила свій духовний розум і пізнає науку про Бога, — така людина вже перебуває в трансцендентному.

TEXT 21: Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи. Вона завжди перебуває в трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши себе і зосередившись на Верховному, вона насолоджується безмежним щастям.

TEXT 22: Інтеліґентна в духовному розумінні людина не припадає до джерела страждань, що постають від контакту з матеріальними чуттями. О сину Кунт, такі насолоди мають початок і кінець, тому мудрі не захоплюються ними.

TEXT 23: Якщо, перед тим як покинути теперішнє тіло, людина навчилась терпіти потяги матеріального чуття й гамувати силу бажання та гніву — тоді вона щаслива й добре влаштована в цьому світі.

TEXT 24: Той, хто в собі черпає щастя, хто діє й насолоджується активністю в самому собі і чия увага спрямована всередину себе, — той справді досконалий містик. Він звільнюється у Всевишньому і, врешті-решт, досягає Всевишнього.

TEXT 25: Той, хто перебуває поза двоїстістю, що постає із сумнівів, чий розум спрямований всередину себе, хто завжди активно працює на благо всіх живих істот, і хто вільний від усіх гріхів, — той досягає звільнення у Всевишньому.

TEXT 26: Той, хто звільнився від гніву й усіх матеріальних бажань, хто, усвідомивши себе і владаючи собою, постійно прагне досконалості, — той безсумнівно незабаром звільниться у Всевишньому.

TEXTS 27-28: Одмежувавшись від усіх зовнішніх об’єктів чуття, спрямувавши очі й зосередивши зір у міжбрів’ї, затамувавши вдихання та видих у ніздрях і приборкавши таким чином розум, чуття та інтелект, трансценденталіст, що прагне звільнення, виходить з-під влади бажання, страху й гніву. Той, хто завжди перебуває в такому стані, вже, безумовно, досяг звільнення.

TEXT 29: Особа, яка повністю усвідомлює Мене, знаючи, що Я є той Верховний, хто споживає всі жертвопринесення, і вища мета аскетизму, що Я — Верховний Господь усіх планет та напівбогів, благодійник та доброзичливець усіх живих істот, — така особистість досягає вмиротворення і приступи матеріальних злигоднів більше не турбують її.