TEXT 22
са тай раддгай йуктас
тасйрдганам хате
лабгате ча тата кмн
майаіва віхітн хі тн
са—він; тай—тим; раддгай—натхненням; йукта—наділений; тасйа—цього напівбога; рдганам—поклоніння; хате—він прагне; лабгате—одержує; ча—і; тата—від того; кмн—бажане; май—Мною; ева—одним; віхітн—влаштовані; хі—обов’язково; тн—ті.
Наділений такою вірою, він намагається поклонятись певному напівбогові і знаходить бажане. Але, насправді, всі такі блага дарую Я один.
Напівбоги не можуть дарувати благословення своїм поклонникам без дозволу Верховного Господа. Жива істота може забути, що все належить Верховному Господеві, але напівбоги пам’ятають про це. Отже, ця система поклоніння напівбогам й отримування бажаних результатів діє не завдяки напівбогам, а завдяки Верховному Богові-Особі. Обмежена істота не знає цього і тому заради якихсь благ іде до напівбогів. Однак чистий відданий, якщо відчуває потребу в чомусь, молиться тільки Верховному Господеві. Але чистим відданим не властиво просити матеріальних благ. Звичайно жива істота йде до напівбогів, коли їй дуже кортить задовольнити свою хіть. Це трапляється тоді, коли істота прагне чогось неналежного, й Господь Сам не задовольняє її бажань. У Чаітанйа Чарітмті сказано, що той, хто поклоняється Верховному Господеві й водночас бажає матеріальної насолоди, суперечить сам собі. Віддане служіння Верховному Господеві й поклоніння напівбогу не можуть бути рівнозначними, бо поклоніння напівбогу має матеріальний характер, а віддане служіння Верховному Господеві цілком духовне.
Матеріальні бажання лише створюють перешкоди живій істоті на шляху, що веде до Бога. Тому чистий відданий Господа не шукає матеріальних благ, що їх бажають менш розумні живі істоти, які вважають за краще поклонятися напівбогам матеріального світу, ніж присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві.