МАНТРА ВІСІМНАДЦЯТА

Упокорившись Господеві і благаючи про безпідставну Його ласку, відданий ступає на шлях остаточної, довершеної самореалізації. Він звертається до Господа, порівнюючи Його з вогнем, бо Господь здатний спалити все дотла, разом з гріхами душі, що віддалася Йому. Як вже пояснювалося в попередніх мантрах, остаточною реалізацією Абсолюту є усвідомлення Його особистісних рис як Бога-Особи. Безособистісне брахмаджйоті є лише сліпучою ґабою, що сокриває Його лице. Діяльність задля плодів — шлях карма-ки — це найнижчий ступінь досконалості на шляху самореалізації. Вдаючись до такої діяльності, досить лише трохи відступити од приписів Вед, як вона одразу ж перетворюється на вікарму, тобто в діяльність, скеровану проти її виконавця. Вікарму зумовлено почуттєвими прагненнями живої істоти, яка перебуває в омані, і таким чином подібна діяльність стає завадою на шляху самореалізації.
 

Упокорившись Господеві і благаючи про безпідставну Його ласку, відданий ступає на шлях остаточної, довершеної самореалізації. Він звертається до Господа, порівнюючи Його з вогнем, бо Господь здатний спалити все дотла, разом з гріхами душі, що віддалася Йому. Як вже пояснювалося в попередніх мантрах, остаточною реалізацією Абсолюту є усвідомлення Його особистісних рис як Бога-Особи. Безособистісне брахмаджйоті є лише сліпучою ґабою, що сокриває Його лице. Діяльність задля плодів — шлях карма-ки — це найнижчий ступінь досконалості на шляху самореалізації. Вдаючись до такої діяльності, досить лише трохи відступити од приписів Вед, як вона одразу ж перетворюється на вікарму, тобто в діяльність, скеровану проти її виконавця. Вікарму зумовлено почуттєвими прагненнями живої істоти, яка перебуває в омані, і таким чином подібна діяльність стає завадою на шляху самореалізації.
 

В Бгаґавад-ґті (6.41 – 42) Господь запевняє нас, що йоґа- бграшам, тобто душам, які залишили шлях самореалізації, надається можливість виправитись, народившись або в сім’ї брхмаи, або в родині заможного торговця. За такого народження, звісно, умови для самореалізації дещо поліпшаться. Якщо ж, внаслідок омани, людина зловживає своїми привілеями, вона втрачає всі сприятливі можливості людської форми життя, якими її наділяє Всевишній Господь.
 

Дотримуючись засад, що впорядковують життя, індивід отримує можливість піднятись над рівнем кармічної діяльності і перейти на платформу трансцендентального знання. Після численних народжень, досягнувши рівня трансцендентального знання, людина віддається Господу і стає досконалою. Таким є шлях самореалізації в загальних рисах, але той, хто вручає себе Кші з самого початку, і, як це радить дана мантра, просто віддано служить Йому, одразу ж долає всі етапи цього шляху. Як стверджує Бгаґавад-ґт (18.66), Господь негайно ж виявляє турботу про душу, котра віддалася Йому, і звільняє її від наслідків усіх її гріховних дій. Діяльність на шляху карма-ки спричиняє чимало гріховних наслідків, на шляху джна-ки, філософського поступу, таких наслідків стає вже менше. Але на шляху бгакті діяльність людини практично не викликає гріховних наслідків. Той, хто став відданим Господу, набуває усіх добрих якостей Самого Господа, не кажучи вже про кваліфікацію брхмаи. Якості досвідченого брхмаи, який має право виконувати жертвопринесення, самі по собі проявляються у відданого, навіть хоча відданий і не походить із сім’ї брхмаи. Такою є Господня всемогутність. Він може зробити так, що людина, яка народилась в сім’ї брхмаи, але не гідна такого народження, деґрадує нижче од пожирача собак, а ницого пожирача собак Він може підняти вище від досвідченого брхмаи просто силою відданого служіння.
 

Господь всемогутній, Він перебуває в серці кожного і дає вказівки Своїм щирим відданим, і вони, дотримуючись їх, можуть обрати правильний шлях. Відданий отримує такі вказівки, навіть якщо він бажає іще чогось іншого. Що ж стосується невідданих, то Господь дозволяє кожному діяти на свій страх і ризик. Проте, Він милостиво направляє Своїх відданих так, щоб вони ніколи не чинили лихого. В рмад-Бгґаватам (11.5.42) з цього приводу сказано :

Господь настільки ласкавий до Свого відданого, що одразу ж очищує його серце від вад, які виявляються, коли відданий інколи потрапляє в пастку вікарми, тобто діє всупереч ведичним приписам. Господь робить так тому, що віддані дуже любі Йому.

В цій мантрі р опанішад відданий молиться, щоб Господь виправив його з середини серця. Людині властиво помилятись. Обумовлена душа дуже часто припускається помилок і єдиними ліками, які треба вживати проти невідомих їй наслідків таких несвідомих гріхів, є цілковита відданість лотосним стопам Господа, з тим, щоб Він міг направити віддану Йому душу. Господь дбає про душі, які беззастережно впокорились Йому,— таким чином всі проблеми вирішуються за допомогою відданості Господу, коли всі дії виконуються згідно з вказівками Господа. Такі вказівки приходять до щирого відданого двома шляхами: через святих, астри й духовного вчителя, а також вони приходять від Самого Господа, що перебуває в серці кожного. Таким чином Господь охороняє Свого відданого з усіх боків.
 

Ведичне знання трансцендентальне і збагнути його не допоможуть ніякі світські методики освіти. Зрозуміти ведичні мантри можна лише з ласки Господа та духовного вчителя. Якщо людина знайшла притулок у істинного духовного вчителя — це свідчить про те, що на неї зійшла Господня ласка. Для відданих Господь проявляється в образі духовного вчителя. Таким чином, духовний вчитель, ведичні приписи і Сам Господь, що в серці — все це надійно і правильно скеровує відданого, і відданий таким чином стає непідвладним впливу мйі, матеріальної ілюзії. Відтак, захищений зусебіч, відданий неодмінно досягне кінцевої досконалої мети. Дана мантра, власне, лише оглядно описує цей шлях, а рмад-Бгґаватам (1.2.17 – 20) з’ясовує його у подробицях.
 

Слухати й оспівувати славу Господа — це вже є благочестя. Господь зичить усім добра і тому бажає, щоб кожен слухав про Нього й оспівував Його. Слухаючи про Господа й оспівуючи Його славу, людина очищується від усього небажаного і відданість її Господу стає непохитною. На цьому ступені відданий набуває якостей брхмаи і вивільнюється з-під впливу зворотніх наслідків дій у нижчих ґуах природи. Завдяки відданому служінню, на бгакту сходить повне осяяння і він довідується про Господні задуми і шляхи, які ведуть до Нього. Й тільки-но всі його сумніви розсіюються, він стає чистим відданим.