РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

Після того випадку Васудева попрохав свого родинного священика Ґарґамуні відвідати дім Нанди Махараджі й скласти гороскопа Крішни. Ґарґамуні, великий святий мудрець, що пройшов крізь багато аскез і покут, був обраний за священика династії Яду. Побачивши Ґарґамуні у себе вдома, Нанда Махараджа дуже зрадів. Він стрів мудреця з молитовно складеними руками і шанобливо вклонився йому. Нанда Махараджа вітав Ґарґамуні, наче вшановував самого Бога, Верховного Бога-Особу. Він запропонував йому вигідне місце, і коли Ґарґамуні всівся, Нанда Махараджа тепло привітав його.

— Шановний брахмано, — шанобливо звернувся до Ґарґамуні Нанда Махараджа, — ви приходите до оселі домогосподарів лише щоб просвітлити їх. Завжди занурені в господарські справи, ми забуваємо свій справжній обов’язок — самоусвідомлення, а ви приходите, щоб просвітлити нас щодо духовного життя. Інакше для чого вам відвідувати домогосподарів?

Насправді святим та брахманам немає потреби відвідувати домогосподарів, які одне що складають і рахують дрібні й великі гроші. Святі й брахмани приходять до домогосподарів єдино щоб просвітлити їх. На запитання: «Чому домогосподарі не йдуть по просвітлення до святих або брахман?» відповідь така: в домогосподарів серце не щире. Здебільшого вони вважають, що родинні справи — то їхній найвищий обов’язок, а самоусвідомлення, освіту, духовне знання мають за речі другорядні. Тож коли святі й брахмани йдуть у доми домогосподарів, ними рухає тільки співчуття.
 

Нанда Махараджа звернувся до Ґарґамуні як до найбільшого авторитета з астрології. Всі астрологічні провіщення, як-от щодо сонячних і місячних затемнень, засновані на дивовижних обчисленнях. І ще астрологія дає можливість зазирнути в майбутнє. Ґарґамуні був авторитет з цієї науки, що дає змогу дізнатись про свою минулу діяльність, а це потрібно знати, бо щастя і страждання за теперішнього життя є наслідком наших колишніх дій.
 

Крім того Нанда Махараджа назвав Ґарґамуні «найкращий серед брахман». Брахмана — це людина, яка має знання про Всевишнього. Того, хто не має знання про Верховний Абсолют, не можна вважати за брахману. Тут вжито слово брахма-відм, воно вказує на того, хто добре знає Всевишнього. Досвідчений брахмана на силі відкрити шлях духовного вдосконалення для членів нижчих соціальних станів — кшатрій і вайшій. Щодо шудр, то вони не беруть участи в жодній церемонії очищення. Брахмана — то духовний вчитель або священнослужитель кшатрій і вайшій. Нанді Махараджі припало бути вайш’єю. Він вважав Ґарґамуні за найкращого з-поміж брахман і тому попросив його виконати церемонію очищення для двох своїх названих синів, Крішни й Баларами. Він визнав, що не лише тим двом хлопчикам, але й кожній людині, яка приходить у цей світ, потрібно прийняти духовним вчителем гідного брахману.
 

— Васудева послав мене подбати про обряд очищення цих хлопчиків, і насамперед Крішни, — відповів на те прохання Ґарґамуні. — Я Їхній родинний священик, і до того ж виглядає на те, що Крішна — син Девакі.

Зробивши астрологічні обрахунки, Ґарґамуні дізнався , що Крішна — син Девакі, який тепер перебуває під опікою Нанди Махараджі. Нанда про те знати не знав. Ґарґамуні дав на здогад, що Крішна й Баларама обоє сини Васудеви. Балараму вважали за сина Васудеви, бо в домі Нанди жила Його мати, Рохіні, але що Крішна Васудевин син, Нанда Махараджа не знав. Ґарґамуні, хоча й непрямо, дав зрозуміти, що Крішна є син Девакі. І ще Ґарґамуні попередив Нанду Махараджу: якщо справити обряд очищення, гріховний Камса здогадається, що Крішна є син Девакі й Васудеви. Згідно з астрологічними обрахунками Девакі не могла народити дівчинки, хоча всі вважали, що восьмою дитиною Девакі була дівчинка. У такий спосіб Ґарґамуні дав зрозуміти Нанді Махараджі, що дівчинку народила Яшода, а Крішну народила Девакі і вже потім їх поміняли. До того ж дівчинка, Дурга, повідомила Камсу, що дитина, яка вб’є його, вже народилася десь в іншому місці. Ґарґамуні сказав:

— Я можу дати твоєму синові ім’я. Але демон Камса буде боятись, що Він виконає те, що передрекла йому дівчинка, народжена від Девакі. Він не знає жалю і тому прийде після обряду наречення імені вбити дитину. Я не хочу брати на себе відповідальности за ті можливі нещастя.
 

— Якщо це справді небезпечно, обійдемось і без бучного обряду наречення, — сказав Нанда Махараджа, вислухавши Ґарґамуні. — Ліпше обмежимося співом ведичних гімнів і обрядом очищення. Ми належимо до касти двічі народжених, і я б хотів скористатися з вашої присутности. Тож прошу, проведімо обряд наречення без зайвої пишности.

Нанда Махараджа хотів, щоб про цю церемонію ніхто не знав, і водночас не хотів втратити нагоди мати за священика на тій церемонії самого Ґарґамуні.
 

Вдовольняючи палке прохання Нанди Махараджі, Ґарґамуні провів обряд наречення потай, у хліві Нанди Махараджі. Він сказав Нанді Махараджі, що Баларама, син Рохіні, буде дуже любий Своїм родичам і близьким, і тому Його зватимуть Рама. Він стане надзвичайно сильним, через це Його прозиватимуть Баларама.

— Твоя родина і родина Яду, — казав далі Ґарґамуні, — тісно пов’язані й тяжіють одна до одної, тому Його також зватимуть Санкаршаною.

Отже, Ґарґамуні дав синові Рохіні три імені: Баларама, Санкаршана й Баладева, але з обережности не відкрив того, що Баларама також з’явився у лоні Девакі, а згодом був перенесений до лона Рохіні. Крішна й Баларама — рідні брати, бо насправді Вони обоє сини Девакі.
 

— Що до іншого хлопчика, в різні юґи [епохи] Він з’являвся в тілах різних кольорів, — далі повідомив Нанду Махараджу Ґарґамуні. — Спочатку Він мав тіло білого кольору, потім — червоного, тоді жовтого. Нині Він з’явився у тілі чорного кольору. Крім того, раніше Він був сином Васудеви, і тому ім’я Йому буде Всудева та Крішна. Одні зватимуть Його Крішною, інші — Всудевою. Але запам’ятай одне: цей син має багато імен відповідно до Його різноманітних діянь та розваг.
 

Ґарґамуні ще натякнув Нанді, що Нандиного сина прозиватимуть також Ґірідгарі за одну Його надзвичайну розвагу — Він підніме пагорб Ґовардгану. Мудрець Ґарґамуні, якому відоме минуле й майбутнє, сказав:

— Я знаю все за Його діяння та імена, але інші того не знають. Це дитя даватиме велику радість пастухам і коровам. Улюбленець всіх у Вріндавані, Він принесе тобі щастя. Завдяки Його присутності ти, незважаючи на ворогів, подолаєш всі матеріальні нещастя.
 

Любий царю Враджі, — вів далі Ґарґамуні, — в Своїх минулих народженнях це дитя завжди, коли наставало лихоліття, рятувало побожних людей від рук негідників та злодіїв. Твоє дитя має надзвичайну силу: кожний, хто стане відданим твоєму синові, не знатиме поразки від ворога. Господь Вішну завжди захищає півбогів, а віддані твоєї дитини завжди під захистом Нараяни, Верховного Бога-Особи. Ця дитина проявить силу, красу, всі щедроти нарівні з Нараяною, Верховним Богом-Особою. Тому раджу: дбай за Нього так, щоб Він ріс не знаючи турбот.

Далі Ґарґамуні повідомив, що як Нанда Махараджа є великий відданий Нараяни, то Господь Нараяна дав йому сина, рівного Собі.

— Багато демонів турбуватимуть твого сина, тож дбай за Нього й обороняй Його, — водночас наголосив Ґарґамуні.

Так Ґарґамуні, у багато способів змальовуючи трансцендентні якості дитини, давав Нанді Махараджі зрозуміти, що Сам Нараяна став його сином. Повідомивши за ці всі речі, Ґарґамуні повернувся додому. Одержавши таке благословення, Нанда Махараджа був надзвичайно задоволений і відчував себе найщасливішою людиною в світі.
 

Незабаром Крішна й Баларама почали повзати на колінах, спираючись на руки. Дивлячись на Них, їхні матері тішилися. На талії і на ніжках у Них були дзвіночки, що чарівно видзвонювали, і кожен Їхній рух тішив серце. Іноді, налякані чимось, Вони наче звичайні діти притьмом кидались до Своїх матерів по захист. Часом Вони борсалися у землі Вріндавани і тоді з’являлись перед матінок усі в глині й шафрані. Матері намащували Їх шафраном і сандаловою пастою, але, повзаючи по глині, діти вимазувались ще й глиною. Коли Вони підповзали до Своїх матерів, ті одразу брали Їх на руки і, вкривши краєм сарі, давали Їм груди. Коли немовлята ссали груди, матері бачили зубки, що починали прорізуватися в їхніх синів. Щасливих матерів дуже тішило дивитись, як день-у-день ростуть їхні діти. Бувало, граючись, діти заповзали у хлів і, вхопившись за хвіст телят, зводилися на ніжки. Наполохані телята зривалися з місця, і діти тяглися за ними по глині й коров’ячому гною. Подивитись на ті веселі дитячі пустощі Яшода та Рохіні гукали всіх ґопі, своїх подружок та сусідок. Спостерігаючи дитячі розваги Крішни, ґопі поринали у трансцендентне блаженство. Від насолоди вони заливисто сміялися.
 

Крішна й Баларама були такі невпосидющі, що Їхні матері Яшода та Рохіні, пораючись по господарстві, весь час мусили боронити Їх від усілякого можливого лиха — корів та биків, води та вогню, від різних птахів. У домі не знали жодної хвилі спокійної, бо водночас дбали про господарство і дивились за дітьми. Невдовзі Крішна й Баларама стали спинатись на ніжки й потроху ходити. Коли Крішна й Баларама почали ходити, Їхні друзі-однолітки приєднувалися до Них, і, дивлячись на цей чудовий гурт, ґопі, а надто матінки Яшода й Рохіні, чули надзвичайну втіху.
 

Усі ґопі, подружки Яшоди й Рохіні, насолоджувалися дитячими витівками Крішни й Баларами у Вріндавані. Прагнучи ще більшого трансцендентного блаженства, вони якось гуртом пішли до матері Яшоди скаржитися на пустунів. Крішна сидів біля матінки Яшоди, а старші ґопі скаржилися на Нього так, щоб Крішна міг чути.

— Люба Яшодо, — казали вони, — чому ти не вгамуєш цього неслуха Крішну? Вони з Баларамою щоранку і щовечора перед тим, як нам доїти корови, приходять до нас, відв’язують телята, і ті випивають усе молоко до останку. Ми приходимо доїти корови, а молока немає — і ми повертаємося з порожніми глеками. Якщо ж ми наказуємо Крішні й Баларамі не робити цього, Вони на відповідь лише чарівно усміхаються. Що нам робити? До того ж для ваших Крішни й Баларами велика втіха красти в нас юґурт та масло, хоч би де ми ховали свої запаси. Спіймані на живому, Вони кажуть: «Чого ви звинувачуєте Нас у тому, що ми обкрадаємо вас? Невже ви гадаєте, що в Нашому домі бракує юґурту й масла?» Часом Вони роздають крадені юґурт та молоко мавпам. Коли ж мавпи наїдаються так, що більше не можуть нічого з’їсти, хлопчиська ще й сваряться: «Ці молоко, масло і юґурт геть погані, навіть мавпам не до смаку», тоді розбивають горщики й розкидають черепки навколо. Якщо ж ми ховаємо свої припаси в темному місці, то ваші Крішна й Баларама знаходять їх у суцільній темряві, присвічуючи собі оздобами й самоцвітами, що на Них. Якщо ж Вони часом не можуть відшукати сховку, то йдуть до наших малих дітей і так щипають їх, що ті плачуть, а Самі мерщій тікають. Якщо ми підвішуємо глеки з маслом і юґуртом на мотузках високо під стелю, Вони все одно дістають, намостивши на жорно всіляких дощок. А якщо вже геть ніяк дістати, пробивають в горщикові дірку. То ти ліпше познімай з дітей прикраси.
 

— Добре, — казала Яшода, вислухавши те, — я познімаю з Крішни всі прикраси, щоб Він не бачив в темряві, де заховане масло.

— Ні-ні, — одразу заперечували ґопі, — не роби цього. Що з того, що ти знімеш з Них оздоби? Не знаємо, що то за хлопці, але й без прикрас Вони випромінюють якесь сяйво і тому бачать навіть у темряві.

— Гаразд, не буду, але пообіцяйте ретельніше ховати масло та юґурт, щоб Вони не змогли дістати, — радила тоді мати Яшода.

— Ми так і робимо, — відповідали ґопі, — та часом, буває, запораємося коло господарства, а ці збитошники вже пробралися в дім й ну шкоду робити! Якщо Їм не вдається вкрасти масла та юґурту, Вони, аби дозолити, мочаться на чисту підлогу та ще й плюють на неї. Лише глянь на свого хлопця: як Він слухає наші скарги! Вони весь час тільки й роблять, що крадуть у нас масло і юґурт, а тепер оце сидять спокійно, наче слухняні діти. Глянь-но Крішні в очі!

Вислухавши всі ті скарги, мати Яшода вирішила покарати сина. Але, подивившись на Його жалісне личко, лише всміхнулася і карати не стала.
 

Іншого дня хлопчики, що бавились з Крішною й Баларамою, змовились з Баларамою сказати матері Яшоді, що Крішна їв глину. Почувши це, мати Яшода взяла Крішну за руку й запитала:

— Любий Крішно, навіщо Ти пішов десь один і їв землю? Твої друзі разом з Баларамою поскаржилися мені на Тебе.

— Люба матусю, хлопці разом з Моїм старшим братом обмовляють Мене, — злякавшись Своєї матінки, відповів Крішна. — Я не їв глини. Граючись сьогодні зі Мною, Мій старший брат Баларама розсердився й намовив інших хлопчиків поскаржитися на Мене. То змова, вони всі заодно і скаржаться, щоб ти розгнівалась і покарала Мене. Якщо вважаєш, що вони кажуть правду, зазирни Мені до рота й побачиш, їв Я глину чи ні.

— Гаразд, — відповіла мати, — якщо Ти справді не їв глини, то розкрий ротика, я подивлюся.
 

На той материн наказ Верховний Бог-Особа Крішна як звичайнісіньке слухняне хлоп’я розкрив ротика — аж там мати Яшода побачила все, що тільки є в творінні. Вона бачила космос, простертий у всіх напрямках, гори, острови, океани, моря, планети, повітря, вогонь, місяць і зірки. Разом з місяцем і зірками вона побачила всі елементи — воду, небо, безмежний ефір з сукупним его, продуктами чуттів і володарем чуттів, усіх півбогів, об’єкти чуттів, як-от звук і запах, і три якості матеріальної природи. Також вона помітила, що в Його ротику — всі живі істоти, вічний час, матеріальна природа, діяльність, свідомість і різноманітні форми творення. Яшода бачила в роті своєї дитини все потрібне для космічного проявлення. Крім того вона побачила в Його ротику себе, що бере Крішну на руки і дає поссати Йому груди. Побачивши таке, вона благоговійно роздумувала, чи справді вона бачить це диво, чи їй тільки ввижається. Вона дійшла висновку, що або бачить сон, або спостерігає гру ілюзорної енерґії Верховного Бога-Особи. Вона навіть подумала, чи не збожеволіла вона часом, чи не стратилася глузду — бачити таке! Зрештою вона подумала: «Мабуть, мій син розвинув в Собі якісь космічні містичні сили, і те, що я побачила в Його ротику, спантеличило мене. Мої шанобливі поклони Верховному Богові-Особі, що Його енерґія панує скрізь, утворюючи тіла й те, що їм належить!» Далі вона казала: «Мої шанобливі поклони Тому, чия енерґія примушує мене думати, що Нанда Махараджа — мій чоловік, а Крішна — мій син і що мені належить усе, чим володіє Нанда Махараджа, а пастухи й пастушки — мої піддані. Всі ті химери породжує ілюзорна енерґія Верховного Господа. До Нього моя молитва, щоб Він завжди боронив мене».
 

Отак мати Яшода поринула в глибокі філософські роздуми, а тимчасом Господь Крішна знову поширив Свою внутрішню енерґію, щоб перемогти її чаром материнської любови. Мати Яшода одразу ж покинула філософські розумування й побачила Крішну як власну дитину. Коли вона взяла Його на руки, її заполонила материнська любов. Вона подумала: «Нам не збагнути Крішни, пізнаючи Його грубими чуттями, але Його можна зрозуміти з Упанішад, Веданти або шляхом містичної йоґи і філософії санкг’я». Тоді вона почала думати про Верховного Бога-Особу як про своє рідне дитя.
 

Мати Яшода певно здійснила силу доброчесних вчинків, внаслідок яких Абсолютна Істина, Верховний Бог-Особа ссав молоко з її грудей, наче рідний син. Так само й Нанда Махараджа мав виконати багато великих жертвопринесень і доброчесних вчинків, щоб Господь Крішна зробився його сином і звертався до нього «тато». Але дивно, чому Васудева й Девакі, хоча насправді Крішна був їхнім сином, не втішалися трансцендентною насолодою від дитячих розваг Крішни. Навіть сьогодні багато святих і мудреців уславлюють дитячі розваги Крішни, але Васудева й Девакі самі тішитися Його дитячими розвагами змоги не мали. Причину цього Шукадева Ґосвамі пояснив Махараджеві Парікшіту так.
 

Брахма наказав найкращим з-поміж Васу — Дроні та його дружині Дгарі — народити потомство . Вони відповіли йому : «Любий батьку, ми прохаємо в тебе благословення». Дрона й Дгара взяли в Брахми благословення, що в майбутньому, коли вони народяться у всесвіті знов, Верховний Бог-Особа Крішна в Своїй найпривабливішій дитячій подобі цілковито заполонить їхні серця. Їхні взаємини з Крішною матимуть такий могутній вплив, що той, хто просто слухає про їхні стосунки з маленьким Крішною, легко подолає невігластво народження й смерти. Господь Брахма погодився дати таке благословення, і той самий Дрона з’явився у Вріндавані як Нанда Махараджа, а Дгара — як мати Яшода, дружина Нанди Махараджі.
 

Так Нанда Махараджа і його дружина, мати Яшода, розвинули в собі бездомісну відданість Верховному Богові-Особі, коли Він зробився їхнім сином. Також в кожній ґопі й пастухові, що спілкувалися з Крішною, природно розвинулися власні любовні почуття до Крішни.
 

Отак, щоб справдити благословення Господа Брахми й поглибити трансцендентну насолоду жителів Вріндавани, Господь Крішна з’явився разом зі Своїм повним поширенням Баларамою, щоб появити Свої різноманітні дитячі розваги.