РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Описавши різні виняткові достоїнства Крішни, Шріла Рупа Ґосвамі описує далі трансцендентні красу та якості Господа. Він зараз змальовуватиме Господа як прикрашеного піднесеними якостями, радісного, чарівливого, як такого, що на Нього можна покластися, непохитного, та того, хто домінує над усіма. Його описано як великодушну, щедру особу, і також змальовано, з яким найвибагливішим смаком Він вдягається. Вважають, що ці якості, як правило, притаманні великим особистостям.

Людину вважають великою, якщо її прикрашають дальші якості : милосердя до нещасливих , могутність , вищість , доблесть, завзяття, досвідченість й правдивість. Усі ці якості, що прикрашають Крішну, виявились під час Його ґовардгана-ліли. В той час Вріндавану затопив дощ, який наслав Індра, за що йшлося вище. Спершу Крішна подумав: «Може, зруйнувати райське царство Індри у відповідь на його мстиві дії?» Але далі, розваживши, яким незначним є цар райських планет, Крішна перемінив гнів на милість. Встояти проти гніву Крішни неможливо, а тому замість покарати Індру Він просто підняв пагорб Ґовардгану, захищаючи Своїх друзів у Вріндавані, що було проявом Його співчуття до них.

Коли бачимо, що людина завжди радісна і звичайно в жартівливому настрої, ми розуміємо, що вона задоволена і втішається життям. Цю рису можна було виразно бачити в особі Крішни, коли Він з’явився на жертовній арені царя Камси. Переповідають, що коли лотосоокий Крішна з’явився серед борців, Він був дуже поштивий з ними. Коли Він скинув на них сповненим рішучости поглядом, їм здалося, що перед ними слон, який ось- ось розтопче їх, наче якісь крихітні рослини. Навіть промовляючи до них, Крішна усміхався і ось так без тіні страху хоробро стояв на борецькому помості.

Чарівливим називають того, хто дуже лагідний і приємний в стосунках з іншими. Чарівливість Крішни описано в «Шрімад- Бгаґаватам» так: «Якось Крішна, ждучи Шріматі Радгарані на березі Ямуни, взявся робити ґірлянду з квітів кадамби. За тим і побачила Його Шріматі Радгарані, а Мурарі [Крішна], ворог Мури, найніжніше подивився на Неї».

За того, хто не зрадить за будь-яких обставин, кажуть, що на нього можна покластися. Щодо цього Рупа Ґосвамі зауважує, що навіть демони покладалися на Крішну, знавши, що Крішна ніколи не нападе на них без поважної на те причини. Тому, сповнені довіри до Крішни, вони навіть не вважали за потрібне закладати двері на засув. А півбоги, дарма що боялись демонів, завжди були певні, що Крішна їх оборонить, і тому не покидали розважатися навіть коли опинялись в небезпечному становищі. А ті, хто ніколи не проходив крізь очисні ведичні обряди, бувши певні, що Крішна приймає лише віру й відданість, просто діяли у свідомості Крішни, цілковито вільні від тривог. Іншими словами, люди будь-якого рівня — від півбогів до нецивілізованих дикунів — можуть покладатися на безпричинну ласку Верховного Господа.

Того, хто не є стурбований навіть попри зрадливість долі, називають непохитним. За приклад непохитности Крішни можна взяти епізод, коли Він карав демона Бану. Демон Бана мав багато рук, і Крішна відсікав йому їх одну по одній. Бана був великим відданим Господа Шіви і богині Дурґи. Тому, коли Крішна карав Бану, Господь Шіва з Дурґою дуже розгнівалися на Нього, та все дарма: Крішна не звертав на те жодної уваги.

Коли кажуть, що хтось домінує над усіма, це означає, що він здатний впливати на розум усіх без винятку. Що стосується до панівного становища Крішни, у Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (43.17) Шукадева Ґосвамі описує цю його якість цареві Парікшіту так: «Любий царю! Борцям Крішна видавався блискавкою , звичайним людям — найпрекраснішим з людей, молодим дівчатам — самим Купідоном, пастухам та їхнім дружинам — найближчим родичем, безбожним царям — Верховним правителем, Своїм батькам Нанді та Яшоді — дитиною, Камсі, царю Бгоджі, — уособленою смертю, дурням і невігласам — каменем, йоґам — Верховною Абсолютною Істиною, а Врішні бачили Його як Верховного Бога-Особу. Отак Крішна, з’явившись на жертовній арені Камси разом зі Своїм старшим братом Баларамою, одразу заволодів розумом усіх присутніх». Коли Крішна, джерело усіх рас, стояв на жертовній арені Камси, різні люди, перебувавши з Ним у різних стосунках, бачили Його по-різному. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що кожному Він відкриває Себе відповідно до того, в яких стосунках з Ним ця особа перебуває.

Ті, хто добре знає писання, кажуть часом, що коли йдеться за людину, яка домінує над усіма, це означає, що вона не терпить, якщо її нехтують. Ця відмітна риса простежувалася в особі Крішни, коли Камса чинив образи проти Махараджі Нанди. Васудева звернувся до Крішни з проханням допомогти убити Камсу, і тоді Крішна, готовий кинутися на царя, зміряв Камсу пожадливими, наче у повії, очима.

Про того, хто дуже любить красиво вдягатися й чепуритися, кажуть, що він є лаліта, тобто вдягається зі смаком, вибагливо добираючи деталі одягу. Цю характерну рису Крішна проявляє у два способи: іноді Він по-різному прикрашає Шріматі Радгарані, а інколи, як оце коли лаштувався убивати демонів — Аріштасуру та інших, дбає про те, щоб Його пояс ловко сидів на Ньому.

Того, хто віддає іншим всього себе, називають великодушним. Немає жодної істоти, що на великодушности зрівнялась би з Крішною, бо Крішна готовий до останку віддати Себе Своєму відданому. В Своїй формі Господа Чайтан’ї Крішна готовий цілковито віддати Себе і дарувати звільнення навіть невідданим.

Крішна не залежить ні від кого — але, виявляючи Свою безпричинну милість до Ґарґи Ріші, Він йде вчитися в нього засад релігії; військового мистецтва Він вчиться від Сат’які, а по добрі поради йде до Свого друга Уддгави.