ВІРШ 15
дврі дврі ґх ча
дадгй-акшата-пгалекшубгі
алакт пӯра-кумбгаір
балібгір дгӯпа-діпакаі
дврі дврі—біля дверей кожного дому; ґхм—усіх будинків; ча—і; дадгі—кисле молоко; акшата—цілі; пгала — фрукти; ікшубгі—цукровою тростиною; алактм—прикрашені; пӯра-кумбгаі — повні глеки з водою; балібгі — з предметами для ритуалу поклоніння; дгӯпа — ароматичні куріння; діпакаі — із світильниками й свічками.
Біля дверей кожної садиби були виставлені всілякі сприятливі речі — нерозрізані фрукти, кисле молоко, цукрова тростина, повні глеки води і предмети для ритуалу поклоніння, куріння та свічки.
Ведичний звичай вітати гостей ніколи не був сухою формальністю. Господа в Двараці вітали не тільки тим, що заздалегідь прикрасили дороги й вулиці, як зазначено вище; жителі ще робили Господеві всілякі підношення — куріння, лампади, квіти, солодощі, фрукти і всілякі смачні страви, які тільки могли зготувати. Все це підносили Господеві, а залишки їжі роздавали жителям міста, що зібрались з приводу події. Отже, то не мало нічого спільного з сучасними офіційними прийомами. У кожному домі були готові так само пишно зустріти Господа, і тому з усіх осель для людей виносили на дороги і вулиці їжу, що лишалася. Свято було чудове. Без роздачі їжі ніяке свято не можна вважати за довершене — так заведено у ведичному суспільстві.