ВІРШ 7
мтур ґарбга-ґато віра
са тад бгґу-нандана
дадара пуруша качід
дахйамно ’стра-теджас
мту — матері; ґарбга — в лоні; ґата — перебуваючи; віра — великий воїн; са — маленький Парікшіт; тад — тоді; бгґу-нандана — сину Бгріґу; дадара — міг бачити; пурушам—Верховного Господа; качіт — наче хто інший; дахйамна—страждав у вогні; астра—брахмастра; теджас — жаром.
Любий сину Бгріґу [Шаунака]! Коли маленького Парікшіта, в майбутньому великого воїна, у лоні його матері Уттари стала обпікати нестерпним жаром брахмастра Ашваттгами, він побачив Верховного Господа, що наближався до нього.
Звичайно після смерти істота на сім місяців входить у стан трансу. Відповідно до своїх дій вона отримує змогу увійти через батькове сім’я в лоно певної матері і розвиває тіло, якого прагнула. Так діє закон, за яким істота народжується в тілі, що відповідає її минулій діяльності. Пробудившись з того трансу, істота починає відчувати муки ув’язнення в тісняві материнського лона і тому прагне на волю; інколи, у щасливім випадку, вона молиться до Господа про звільнення. В Махараджу Парікшіта, коли той був у лоні матері, Ашваттгама випустив брахмастру, і Парікшіта став обпікати її нестерпний жар. Але Парікшіт був відданий Господа, і тому Господь через Свою всемогутню енерґію одразу Сам з’явився в лоні, і дитина побачила, що хтось прийшов врятувати її. Маленький Парікшіт, за вдачею великий воїн, навіть у такому безпорадному стані стійко зносив нестерпний жар. Саме тому у вірші вжите слово вра.