ВІРШІ 24-25
екад дганур удйамйа
вічаран мґай ване
мґн ануґата рнта
кшудгітас тшіто бгам
джалайам ачакша
правівеа там рамам
дадара мунім сіна
нта міліта-лочанам
екад — якось; дгану — стріли й лук; удйамйа — міцно взявши; вічаран—переслідуючи; мґайм—на ловах; ване — в лісі; мґн—оленів; ануґата—женучись; рнта—втомлений; кшудгіта—голодний; тшіта—спраглий; бгам — вкрай; джала-айам — джерело води; ачакша — шукаючи; правівеа — вступив у; там — відомого; рамам — хижу Шаміки Ріші; дадара — побачив; мунім — мудреця; сінам — що сидів; нтам — у повній тиші; міліта — заплющивши; лочанам — очі.
Якось Махараджа Парікшіт з луком і стрілами полював у лісі. Переслідуючи оленів, він змучився і, голодний та спраглий, шукав води, аж нарешті натрапив на хижу славетного Шаміки Ріші. Мудрець сидів заплющивши очі й не озивався.
Верховний Господь дуже ласкавий до Своїх чистих відданих, і належного часу Він прикликає їх до Себе, створюючи їм сприятливі для повернення до Нього умови. Махараджа Парікшіт був чистий відданий Господа, тож йому не було з чого відчувати сильну втому, голод та спрагу, бо відданий Господа ніколи не переймається такими вимогами тіла. Однак з Господньої волі навіть такий відданий може начебто відчути втому й спрагу, якщо Господь хоче створити умови, які допоможуть йому зректися світської діяльности. Щоб дістати змогу повернутися до Бога, треба спочатку остаточно позбутися прив’язаности до матеріальних стосунків, і тому якщо відданий надто занурений у матеріальні справи, Господь влаштовує умови, які допомагають відданому збайдужіти до цього. Верховний Господь не забуває Свого чистого відданого ніколи, навіть коли той занурюється у так звані світські справи. Іноді Господь приміщає відданого у скрутне становище, і тоді відданий вже не може не зректися всіх матеріальних справ. Відданий розуміє це як знак від Господа, дарма що інші вбачають у цьому нещастя і причину для відчаю. Махараджі Парікшіту було визначено стати знаряддям для того, щоб Господь Шрі Крішна явив «Шрімад-Бгаґаватам» — так, як колись його прадід Арджуна став знаряддям для явлення «Бгаґавад-ґіти». Якби волею Господа Арджуна не впав в оману прив’язаности до родини, Господь не оповів би «Бгаґавад-ґіти», призначеної для добра всіх небайдужих. І так само якби Махараджа Парікшіт тоді не відчув втоми, голоду й спраги, то Шріла Шукадева Ґосвамі, найперший авторитет з «Шрімад-Бгаґаватам», не розповів би його. Отже, цей вірш знайомить з обставинами, внаслідок яких для добра всіх небайдужих повідано «Шрімад-Бгаґаватам». Тому, як кожен зачин, вірш починається зі слова «якось...».