ВІРШ 19
махаршайо ваі самупґат йе
праасйа сдгв ітй анумодамн
ӯчу праджнуґраха-іла-ср
йад уттама-лока-ґубгірӯпам
махаршайа — великі мудреці; ваі — як звичайно; самупґат — зібралися там; йе — ті, хто; праасйа — прославляти; сдгу — чудово; іті — так; анумодамн — усі схваливши; ӯчу — сказали; прадж-ануґраха — роблячи добро всім живим істотам; іла-ср — що втілюють різні сили; йат — тому що; уттама-лока — той, кого уславлюють добірними віршами; ґуа-абгірӯпам — прекрасний, як божественні якості.
Усі великі мудреці, що зібралися там, також схвалили рішення Махараджі Парікшіта і виявили своє схвалення вигуками: «Чудово!» Мудреці природно схильні робити добро звичайним людям, тому що вони наділені всіма різноманітними якостями і силами Верховного Господа. Тим то вони були дуже раді бачити Махараджу Парікшіта, відданого Господа, і промовили такі слова.
Коли жива істота підіймається на рівень відданого служіння Господеві, її природна краса ще зростає. Махараджа Парікшіт був занурений у почуття любови до Господа Крішни. Побачивши це, зібрані мудреці були дуже задоволені і стали виявляти своє схвалення вигуками: «Чудово!» Такі мудреці природно схильні робити добро звичайним людям, тому коли вони бачать, що хтось, як оце Махараджа Парікшіт, робить поступ у відданому служінні, їхній радості немає меж, і вони благословляють таку людину всім, що мають. Віддане служіння Господу таке сприятливе, що з відданого задоволені всі півбоги та мудреці аж до Самого Господа, і тому для відданого все стає сприятливе, а все, що не сприяє його поступові, зникає з його шляху. Побачити всіх великих мудреців в смертну годину було, безперечно, благо для Махараджі Парікшіта, отож так зване прокляття від хлопчика-брахмани обернулося благословенням.