ВІРШ 20
на в іда рджарші-варйа чітра
бгаватсу кша саманувратешу
йе ’дгйсана рджа-кіріа-джуша
садйо джахур бгаґават-прва-км
на — ні; в — такого; ідам — як це; рджарші — святий цар; варйа—головний; чітрам—дивовижно; бгаватсу—для всіх вас; кшам — Господь Крішна; саманувратешу — тим, хто неухильно йде стопами; йе — хто; адгйсанам — що сидів на троні; рджа-кіріа — шоломи царів; джушам — прикрашений; садйа — негайно; джаху — покинув; бгаґават — Бог-Особа; прва-км — прагнучи товариства.
[Мудреці сказали:] О найліпший з усіх святих царів роду Панду, вірних послідовників Господа Шрі Крішни! Немає нічого дивного в тому, що ти задля можливости вічно спілкуватися з Богом-Особою відрікся від трону, окрасою якого були шоломи численних царів.
Немудрі політики на урядових керівних посадах вважають, що їхні тимчасові посади є найвищим досягненням у матеріальному житті, і тому чіпляються за них до останньої хвилини свого життя. Вони не знають, що найвище досягнення життя — дістати звільнення і стати супутником Господа в Його вічній обителі. Людське життя дане саме на те, щоб досягти цієї мети. Господь знову і знову запевняє нас у «Бгаґавад-ґіті», що найвище осягнення — це повернутися до Бога, в Його вічну обитель. Прахлада Махараджа, молячись до Господа Нрісімхи, говорив: «Мій Господи, я дуже боюся матеріалістичного життя, а оця Твоя жаска подоба Нрісімхадеви для мене зовсім не страшна. Матеріалістичне життя подібне до жорна, яке чавить нас. Нас затягнуло у жахливий вир бурхливих хвиль цього життя. Тому, мій Господи, я молю біля Твоїх лотосових стіп, щоб Ти забрав мене назад до Своєї вічної обителі і зробив одним із Своїх слуг. Це — найвище звільнення і порятунок від матеріалістичного життя. Я звідав його смак і знаю, що воно дуже гірке. Хоч би в яких видах життя я народжувався, змушуваний до цього своїми діями за попередніх життів, я завжди страждав від двох речей: від розлуки з тим, що люблю, і від зіткнення з тим, чого не бажаю. А ліки, якими я намагався протидіяти цим стражданням, виявлялись гіршими за саму хворобу. Так народження у народження мене жбурляло з одного боку в інший, а нині я молю Тебе, щоб Ти дав мені притулок біля Своїх лотосових стіп».
Царі Пандави, що перевершували багатьох святих цього світу, звідали гіркоти матеріалістичного життя повною мірою. Їм не засліпив очей блиск імператорського трону, яким вони володіли. Вони завжди прагнули, щоб Господь закликав їх до Себе і зробив Своїми вічними супутниками. Махараджа Парікшіт був гідний зватися внуком Махараджі Юдгіштгіри. Махараджа Юдгіштгіра передав імператорський престол своєму внукові, і він, Махараджа Парікшіт, своєю чергою передав престол своєму синові Джанамеджаї. Так робили всі царі у цій династії вірних послідовників Господа Крішни. Відданих Господа ніколи не зачаровує блиск матеріалістичного життя, і вони живуть безсторонньо, без прив’язаности до речей оманного, ілюзорного матеріалістичного життя.