ГЛАВА ДЕВ’ЯТА

ВІРШ 1: Сута Ґосвамі мовив: Махараджа Юдгіштгіра, жахаючись, що вбив стільки своїх підданих на полі битви Курукшетра, вирушив на місце побоїща. Там на ложі зі стріл лежав Бгішмадева, що ось-ось мав відійти.

ВІРШ 2: В цей самий час за ним рушили всі його брати на чудових колісницях, що були запряжені прекрасними кіньми у золотій збруї. З ними були В’яса та ріші, як-от Дгаум’я [вчений священик Пандав] та інші.

ВІРШ 3: О наймудріший серед брахман! Господь Шрі Крішна, Бог- Особа, разом з Арджуною прибули на колісниці слідом за ними. Отож, цар Юдгіштгіра видавався великим можновладцем і був, наче сам Кувера з почтом своїх супутників [ґух’яків].

ВІРШ 4: Побачивши його [Бгішму], що лежав на землі, наче півбог, який упав з небес, цар Пандав Юдгіштгіра і з ним його молодші брати та Господь Крішна схилились у поклоні.

ВІРШ 5: Щоб побачити старшого серед нащадків царя Бгарати [Бгішму], там зібралися усі великі душі всесвіту: ріші між півбогами, брахмани та царі    —    всі, втверджені в ґуні добра.

ВІРШІ 6-7: Там були присутні мудреці: Парвата Муні, Нарада, Дгаум’я, втілення Бога В’яса, Бріхадашва, Бгарадваджа та Парашурама з учнями, Васіштга, Індрапрамада, Тріта, Ґрітсамада, Асіта, Какшіван, Ґаутама, Атрі, Каушіка та Сударшана.

ВІРШ 8: Туди прибули і багато інших, як-от Шукадева Ґосвамі й такі очищені душі, як Каш’япа, Анґіраса та інші    —    всі разом зі своїми учнями.

ВІРШ 9: Бгішмадева, найліпший з-поміж вісьмох Васу, що досконало знав усі засади релігії і вмів застосовувати їх відповідно до місця та обставин, привітними словами зустрів усіх великих і могутніх ріші, що зібралися до нього.

ВІРШ 10: Господь Шрі Крішна перебуває в кожнім серці, однак Своєю внутрішньою енерґією Він проявляє Свою трансцендентну форму. Цей самий Господь сидів перед Бгішмадевою, і він, знавши велич Господа, вшанував Його як годиться.

ВІРШ 11: Сини Махараджі Панду мовчки сиділи довкола, і їх переймало почуття сильної любови до помираючого діда. Бачачи це, Бгішмадева сердечно привітав їх. У його очах стояли сльози екстазу, бо серце виповнювали любов та ніжність.

ВІРШ 12: Бгішмадева сказав: Які страждання та кривди довелося стерпіти вам, прекрасні душі, через те лише, що ви є сини самого уособлення релігії! Вам би не вижити за цих випробовувань, якби не брахмани, Бог та релігія, що завжди захищали вас.

ВІРШ 13: А моя невістка Кунті! По смерті великого полководця Панду вона лишилась удовою з багатьма дітьми на руках, і їй випало багато страждати. А коли ви повиростали, то через ваші дії на неї впали нові страждання.

ВІРШ 14: Я гадаю, причина цьому     —     невідворотний час, що керує кожним на кожній з планет; так само хмари мусять коритися вітрові.

ВІРШ 15: Гідним подиву є вплив невідворотного часу! Його течії не завернути    —    інакше як можна пояснити ті лихі переміни долі, що сталися попри присутність Юдгіштгіри, сина півбога, який панує над релігією, Бгіми, великого витязя з булавою в руці, великого лучника Арджуни зі своїм могутнім луком Ґандівою, і, насамперед, Господа, прямого доброзичливця Пандав.

ВІРШ 16: О царю! Задуму Господа [Шрі Крішни] не пізнати нікому. Верховний Бог-Особа спантеличує навіть великих філософів, хоча вони і намагаються збагнути Його, докладаючи всіх зусиль.

ВІРШ 17: І тому, найкращий з нащадків Бгарати [Юдгіштгіра], я певний: все, що відбувається, відповідає Господньому задумові. Ти можеш тільки визнати незбагненний Його замисел і неухильно коритися йому. Віднині тобі визначено врядувати, а відтак, володарю, твій обов’язок    —    опікуватися підданими, що нині позбавлені захисту.

ВІРШ 18: Присутній нині Шрі Крішна    —    це Сам незбагненний, відначальний Бог-Особа. Він є перший Нараяна, найвищий, хто насолоджується. Проте Він живе і діє між нащадками царя Врішні як один із нас і спантеличує наш розум Своєю самоствореною енерґією.

ВІРШ 19: О царю, Господь Шіва, мудрець між півбогів Нарада і Капіла, втілення Бога, безпосередньо зв’язані з Ним,    —    всі володіють потаємним знанням про Його велич.

ВІРШ 20: О царю, той, кого ви лише через незнання вважаєте за свого брата в перших з боку матері, свого милого друга, доброзичливця, радника, посланця, добродійника тощо,    —    це Сам Бог-Особа, Шрі Крішна.

ВІРШ 21: Він, Абсолютний Бог-Особа, присутній у кожнім серці. Він однаково добрий до всіх і вільний від двоїстости оманного его. Тому все, що Він робить, вільне від матеріальної скверни. Він є абсолютно врівноважений.

ВІРШ 22: Проте Він, хоча й однаково добрий до всіх, ласкаво прийшов до мене, коли моє життя закінчується, тому що я Його незмінний відданий.

ВІРШ 23: Бог-Особа, з’являючись у розумі відданого завдяки його зосередженій відданості, медитації й оспівуванню Його святого імені, звільняє відданого, коли той покидає матеріальне тіло, з рабства кармічної діяльности.

ВІРШ 24: Нехай мій Господь, що має чотири руки і чиє чудово прикрашене, подібне до лотосу обличчя завжди усміхнене, а очі червоні, як сонце, яке підіймається з-за виднокраю, ласкаво пробуде зі мною до тої миті, коли я покину матеріальне тіло.

ВІРШ 25: Сута Ґосвамі сказав: Почувши благальне звертання Бгішмадеви до Господа, Махараджа Юдгіштгіра перед усіма великими ріші, що були там, запитав у нього про засадничі принципи виконання різних релігійних обов’язків.

ВІРШ 26: Відповідаючи Махараджі Юдгіштгірі, Бгішмадева насамперед визначив місце кожної касти і стану життя відповідно до якостей окремої людини. Далі він з двох поглядів послідовно описав протидію через неприв’язаність та взаємодію через прив’язаність.

ВІРШ 27: Потім він пояснив почергово, що таке доброчинність, яка є практична діяльність царя та діяльність задля спасіння. Далі він як стисло, так і детально змалював обов’язки для жінок і для відданих.

ВІРШ 28: По тому він описав фахові обов’язки різних класів та станів життя, посилаючись на приклади з історії, бо йому самому істина була добре відома.

ВІРШ 29: Коли Бгішмадева описував фахові обов’язки, сонце перейшло у північну частину небесної сфери. Цього часу ждуть містики, які вмирають за власною волею.

ВІРШ 30: Тоді цей муж, який щойно говорив на найрізноманітніші теми і висвітлював в них тисячі смислових відтінків і якому припало битися у тисячах битв і оборонити тисячі людей, перервав мову і, цілковито вільний від будь-яких пут, відвів розум від усього стороннього і зосередив погляд своїх широко розкритих очей на відначальному Богові-Особі Шрі Крішні, що стояв перед ним у Своїй чотирирукій формі, вдягнутий у сліпуче осяйні жовті шата.

ВІРШ 31: Дивлячись у чистій медитації на Господа Крішну  , він вмить звільнився від усього несприятливого в матеріальному існуванні, і так біль його зраненого стрілами тіла вщух. Зовнішня діяльність його чуттів припинилась, і, покидаючи матеріальне тіло, він підніс трансцендентні молитви до повелителя всіх живих істот.

ВІРШ 32: Бгішмадева сказав: Нехай зосередяться тепер моя думка, чуття та воля, що так довго служили різним речам та обов’язкам, на всемогутньому Богові-Особі Шрі Крішні. Він завжди є задоволений у Собі, проте як проводар відданих, Він іноді дістає трансцендентну насолоду, сходячи в матеріальний світ, хоча сам матеріальний світ постає з Нього.

ВІРШ 33: Шрі Крішна    —    близький друг Арджуни. Він з’явився на Землі у Своєму трансцендентному тілі, що за кольором нагадує синє тамалове дерево. Його тіло вабить до себе всіх жителів трьох планетних систем [вищих, середніх та нижчих]. Нехай мене привабить до Нього, що вбраний в осяйні жовті шати і чиє лотосове лице вкрите візерунками з сандалової пасти, і нехай я не прагну плодів своєї діяльности.

ВІРШ 34: На полі битви [де Крішна з дружби супроводжував Арджуну] від куряви, яку збили копитами коні, розвіяні вітром кучері Господа Крішни стали попелястими. Від напруги Його обличчя виросилося потом. Всі ці оздоби, що їм додавали краси ще і рани, яких я завдав Йому своїми гострими стрілами, давали Йому насолоду. Нехай же мій розум так лине до Шрі Крішни.

ВІРШ 35: Корячись наказові Свого друга, Господь Шрі Крішна вивів колісницю на поле битви Курукшетра і став між воїнами Арджуни та Дурйодгани. У цей момент Своїм милостивим поглядом Він вкоротив життя воїнів супротивника. Він зробив це просто скинувши на ворога оком. Нехай мій розум зосередиться на цьому образі Крішни.

ВІРШ 36: Коли Арджуна оглядав воїнів та командувачів на полі бою і його розум, здавалось, вкрило невігластво, Господь розвіяв це невігластво, давши Арджуні трансцендентне знання. Нехай Його лотосові стопи вічно притягають мене.

ВІРШ 37: Щоб виконати моє бажання, Він приніс у жертву Свою обітницю і зійшов з колісниці. Піднісши колесо з колісниці, Він кинувся на мене, наче лев кидається на слона, щоб вбити його, аж у пориві з Нього злетіли шати.

ВІРШ 38: Нехай же стане Він, Господь Крішна, Бог-Особа, що дарує спасіння, моїм остаточним пристановищем. На полі битви Він напав на мене, мовби розгніваний через рани від моїх гострих стріл. Щит Його був розбитий, а тіло залите кров’ю з ран.

ВІРШ 39: Нехай у смертну мить мене приваблює тільки Шрі Крішна, Бог-Особа. Я зосереджуюся розумом на колісничому Арджуни, що стояв, тримаючи у правій руці батіг, а в лівій    —     віжки, і уважно пильнував, аби оборонити Арджунину колісницю від небезпеки. Ті, хто бачив Його на полі битви Курукшетра, здобули по смерті свою відначальну форму.

ВІРШ 40: Нехай мій розум зосередиться на Господі Шрі Крішні, чиї рухи та усмішка, сповнена любови, вабили дівчат Враджадгами [ґопі]. [Коли Він зник під час танцю раса], вони стали відтворювати ті притаманні Господу рухи.

ВІРШ 41: На Раджасуя - яґ’ї [ жертвопринесенні ] , що її виконував Махараджа Юдгіштгіра, зібрався весь цвіт правителів та вчених світу, і в цім великім зібранні Господа Крішну всі до одного вшановували як найпіднесенішу особистість, Бога-Особу. Я був присутній на тій події, і нині згадую про це, щоб зосередити свій розум на Господеві.

ВІРШ 42: Тепер я можу медитувати у цілковитім зосередженні на єдиного Господа, Шрі Крішну, що зараз стоїть переді мною, бо я вже піднявся над хибними уявленнями двоїстости щодо Його присутности у кожнім серці, навіть в серцях умоглядних філософів    —    Він перебуває в кожнім серці. Хоча сонце можна сприймати по-різному, воно завжди одне.

ВІРШ 43: Сута Ґосвамі сказав: Так Бгішмадева занурився розумом, мовою, зором та діяльністю у Наддушу, Господа Шрі Крішну, Верховного Бога-Особу. Він замовчав і його дихання зупинилось.

ВІРШ 44: Знаючи, що Бгішмадева занурився у неосяжну вічність Верховного Абсолюту, всі присутні замовкли, мов птахи на схилі дня.

ВІРШ 45: А тоді і люди, і півбоги вславили його барабанним боєм, і праведні царі стали складати йому честь і шану. А з неба дощем спадали квіти.

ВІРШ 46: О нащадку Бгріґу [Шаунака], Махараджа Юдгіштгіра, виконавши поховальний обряд над мертвим тілом Бгішмадеви, на хвилю піддався смутку.

ВІРШ 47: Усі великі мудреці сокровенними ведичними гімнами віддали славу Господеві Шрі Крішні, що був присутній при події. По тому всі вони повернулись до своїх осель, завжди зберігаючи Його у серці.

ВІРШ 48: Одразу після того Махараджа Юдгіштгіра повернувся до своєї столиці Хастінапури у супроводі Господа Шрі Крішни. Прибувши до міста, Махараджа Юдгіштгіра втішив свого дядька та тітку Ґандгарі, що була справжнім аскетом.

ВІРШ 49: Від того часу великий праведний цар Махараджа Юдгіштгіра почав врядувати у своєму царстві у повній згоді з законами і приписами царювання, які схвалив його дядько і затвердив Господь Крішна.