ВІРШ 18
мукгатас тлу нірбгінна
джіхв татропаджйате
тато нн-расо джадже
джіхвай йо ’дгіґамйате
мукгата — з рота; тлу — піднебіння; нірбгіннам — з’явився; джіхв — язик; татра — тоді; упаджйате — проявляється; тата — тоді; нн-раса — різні смаки; джадже — проявились; джіхвай — язиком; йа — що; адгіґамйате — стали відчутні.
З Його рота проявляється піднебіння, а потім виникає язик. Тоді постають різні смаки, щоб язик міг ними насолоджуватись.
ПОЯСНЕННЯ: Цей опис перебігу еволюції з’ясовує появу панівних божеств (адгідайва). Отак, панівне божество всіх смаків — це Варуна. В роті вірат-пуруші з’являється язик, що відчуває різні смаки, а панівне божество язика — Варуна. З цього можна зрозуміти, що з появою язика виник також Варуна. Язик і піднебіння, що являють собою знаряддя, або органи, чуття, — це адгібгута, тобто форма матерії, божество (жива істота), яке забезпечує діяльність цих чуттів, — це адгідайва, а той, кому належать задіяні чуття, — це адг’ятма. Отже, опис того, як вірат-пуруша відкрив рота, під ще одним кутом зору пояснює появу всіх трьох категорій. Чотири начала, згадані в даному вірші, допомагають зрозуміти три головні начала: адг’ятму, адгідайву і адгібгуту, що ми їх пояснювали раніше.