12
тан ме сва-бгартур авасйам алакшамау
йушмад-вйатікрама-ґаті пратіпадйа садйа
бгӯйо мамнтікам іт тад ануґрахо ме
йат калпатм ачірато бгтайор вівса
тат — тому; ме — Мої; сва-бгарту — Свого повелителя; авасйам — намір; алакшамау — не розуміючи; йушмат — вас; вйатікрама — образа; ґатім — наслідок; пратіпадйа — пожинаючи; садйа — відразу ж; бгӯйа — знову; мама антікам — до Мене; ітм — досягнуть; тат — ту; ануґраха — ласку; ме — Мені; йат — яка; калпатм — нехай станеться; ачірата — незабаром; бгтайо — цих двох слуг; вівса — вигнання.
Мої слуги скривдили вас, не знаючи серця свого повелителя. Тому Я шукаю вашої ласки: звеліть, щоб вони, отримавши наслідки своєї образи, швидко повернулися до Мене і щоб їхня вигнання з Моєї обителі не тривало довго.
ПОЯСНЕННЯ: З цих слів Господам можна побачити, як сильно Він прагне повернути Свого слугу на Вайкунтгу. Отже, цей випадок доводить, що, раз піднявшись на планету Вайкунтги, істота вже ніколи звідти не падає. Історія з Джаєю та Віджаєю була не падінням, а випадковістю. Господь завжди прагне якнайшвидше повернути таких відданих назад на планети Вайкунтги. Не має сумніву в тому, що між Господом і Його відданими не може бути ніяких непорозумінь. Лише коли в одного відданого виникають непорозуміння чи розходження з іншими відданими, йому доведеться пожинати наслідки цього, але це страждання довго не триває. Господь настільки милостивий до Своїх відданих, що Він взяв на Себе всю відповідальність за прогріх брамників і попрохав мудреців дарувати їм можливість повернутися на Вайкунтгу якомога швидше.