72
там асмін пратйаґ-тмна
дгій йоґа-правттай
бгактй вірактй джнена
вівічйтмані чінтайет
там — Йому; асмін — на цьому; пратйак-тмнам — Наддуші; дгій — розумом; йоґа-правттай — відданим служінням; бгактй — відданістю; вірактй — відреченістю; джнена — духовним знанням; вівічйа — ретельним розглядом; тмані — в тілі; чінтайет — треба зосередитися в спогляданні.
Отже, озброївшись відданістю, відреченістю і духовним знанням, здобутим зосередженою практикою відданого служіння, треба споглядати Наддушу, як присутню в своєму тілі, але разом з тим окрему від нього.
ПОЯСНЕННЯ: Людина здатна пізнати Наддушу в собі. Наддуша присутня в тілі, але відмінна від нього, тобто трансцендентна щодо нього. Завжди перебуваючи в тому самому тілі, що й індивідуальна душа, Наддуша, проте, не має прив’язаності до нього, на відміну від індивідуальної душі. Отже, треба розвинути відреченість від матеріального тіла, присвятивши себе відданому служінню. Тут ясно вказано (бгактй), що людина повинна виконувати віддане служінні Всевишньому. Як сказано в Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.7), всудеве бгаґаваті бгакті-йоґа прайоджіта — коли людина з щирою неподільною відданістю служить всюдисущому Вішну, Верховному Богові-Особі, в неї відразу ж проявляється відреченість від матеріального світу. Мета санкг’ї полягає в тому, щоб дати змогу розвинути відреченість від матеріальної скверни. Досягнути цього можна просто завдяки відданому служінню Верховному Богові-Особі.
Лише коли людина позбувається потягу до матеріального процвітання, вона стає здатна справді зосередити свій розум на Наддуші. Доки розум людині відвертається на матеріальні речі, доти їй не вдасться зосередити розум та інтелект на Верховному Богові-Особі чи на Його частковому прояві, Наддуші. Іншими словами, не розвинувши відреченість від матеріального світу, неможливо зосередити свої розум та енерґію на Всевишньому. Розвинувши відреченість вді матеріального світу, можна здобути справжнє трансцендентне знання Абсолютної Істини. Доки людина залишається в путах чуттєвого задоволення, чи матеріальної насолоди, їй не вдасться пізнати Абсолютну Істину. Це підтверджує також «Бгаґавад-ґіта» (18.54). Як так сказано, той, хто позбувся від матеріальної скверни, здобуває велику радість і отримує доступ до відданого служіння, завдяки якому він може досягнути звільнення.
У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що завдяки відданому служінню жива істота відчуває радість. У цьому радісному стані вона здатна збагнути науку про Бога, або свідомість Крішни, що інакше залишається недоступною. Сутність філософської системи санкг’ї — це аналітичний розгляд елементів матеріальної природи і зосередження розуму на Наддуші. А досконалість цієї санкг’я-йоґи — це досягнути віддане служіння Абсолютній Істині.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до двадцять шостої глави Третьої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», яка називається «Першоелементи матеріальної природи».