19
акарту карма-бандго ’йа
пурушасйа йад-райа
ґуешу сатсу практе
каівалйа тешв ата катгам
акарту — того, хто не виконує ніяких дій, тобто пасивного виконавця дій; карма-бандга — рабство корисливої діяльності; айам — це; пурушасйа — душі; йат-райа — породжене прив’язаністю до ґун;
Тому навіть якщо хтось залишається пасивним виконавцем дій, поки матеріальна природа впливає на душу і тримає її в своїх лабетах, як та може звільнитися?
ПОЯСНЕННЯ: Навіть коли жива істота прагне свободи від матеріальної скверни, ця свобода не приходить до неї. Щойно жива істота ставить себе в залежність від ґун матеріальної природи, всі її дії відбуваються під впливом якостей матеріальної природи, а сама вона залишається їхнім пасивним виконавцем. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує: практе крійамні ґуаі — дії живої істоти продиктовані впливом якостей, чи ґун, матеріальної природи. Жива істота помилково гадає, що всі дії виконує вона сама, але, на жаль, сама вона бездіяльна. Іншими словами, вона не має нагоди вийти з-під влади матеріальної природи, тому що ця природа повністю її зумовлює. У «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що вирватися з лабет матеріальної природи вкрай важко. Можна скільки завгодно переконувати себе, що все, врешті-решт, порожнеча, що Бога немає і що, навіть якщо в основі всього сущого лежить дух, цей дух безособистісний. Так собі можна мудрувати без кінця, але справді звільнитися з лабет матеріальної природи вкрай важко. Девахуті каже, що поки істота залишається під впливом матеріальної енерґії, скільки вона не теоретизуй, як вона може звільнитися? Відповідь на це можна знайти в «Бгаґавад-ґіті» (7.14): тільки той, хто віддався лотосовим стопам Верховного Господа Крішни (мм ева йе прападйанте), може звільнитися з лабет майі.
Девахуті поступово піднімається до рівня цілковитої відданості і тому задає дуже розумні запитання. Як звільнитися? Як істота, яку міцно тримають ґуни матеріальної природи, може досягнути чистого стану духовного існування. Це запитання містить дуже цінний натяк для всіх прихильників так званої медитації. Є багато прихильників так званої медитації, які думають: «Я Верховна Духовна Душа. Я керую діяльністю матеріальної природи. З моєї волі рухається сонце і сходить місяць». Вони думають, що такі думки чи медитації дарує їм звільнення, але можна побачити, що всього лиш через три хвилини після такої безглуздої медитації вони опиняються в цілковитому рабстві ґун матеріальної природи. Відразу ж після цієї зарозумілої медитації горе-йоґа мучить спрага, і йому хочеться вихилити чарку чи викурити цигарку. Він цілковитий раб матеріальної природи, проте він гадає, що повністю звільнився з її лабет. Це запитання Девахуті — пересторога для таких людей, які проголошують, що вони суть усе суще чи що все врешті-решт порожнеча і тому немає різниці між гріховною і праведною діяльністю. Це все атеїстичні вигадки. Насправді, поки жива істота не віддасться Верховному Богові-Особі, як вчить «Бгаґавад-ґіта», їй не звільнитися з пут майі.