26
татра снтв пітн девн
ші чаіва тад-амбгас
тарпайітвтга віпребгйо
ґво баху-ґу даду
татра — там; снтв — омившись; пітн — предкам; девн — півбогам; шін — великим мудрецям; ча — також; ева — певно; тат — тою; амбгас — водою; тарпайітв — вдовольнивши; атга — тоді; віпребгйа — брахманам; ґва — корів; баху-ґу — наділених всіма хорошими якостями; даду — дали в милостиню.
Прибувши туди, вони омилися, а тоді зробивши шанобливі узливання предкам, півбогам та великим мудрецям, задовольнили їх водою цього святого місця. З царською щедрістю вони стали роздавати брахманам корів.
ПОЯСНЕННЯ: Серед Господніх відданих виділяють дві категорії: ніт’я-сіддг та садгана-сіддг. Віддані ніт’я-сіддги ніколи не падають у світ матерії, навіть якщо іноді вони сходять на матеріальний рівень, щоб виконати дану їм від Господа місію. А садгана-сіддги — це ті віддані, котрі приходять з-поміж зумовлених душ. Серед відданих садгана-сіддг є віддані змішаних мотивів і чисті. Віддані змішаних мотивів іноді відчувають потяг до корисливої діяльності або прив’язані до філософських роздумів. Чисті віддані вільні від усіх таких домішок і повністю занурені в служіння Господу, хоч би де і хоч би в яких умовах вони були. Чисті віддані не схильні облишати своє служіння задля того, щоб відвідати святі місця прощі. Великий Господній відданий нашої епохи, Шрі Нароттама даса Тгакура, в одній з своїх пісень каже: «Відвідувати святі місця прощі — це просто ще один різновид омани, в яку впадає спантеличений розум, тому що віддане служіння Господу, хоч би де ми його виконували, являє собою вершину духовної досконалості».
Для чистих відданих Господа, які знайшли повне вдоволення в трансцендентному любовному служінні Господу, навряд чи є якась потреба відвідувати всілякі місця прощі. Однак людям не такого високого рівня покладено за обов’язок періодично відвідувати святі місця і виконувати всі належні обряди. Члени царської династії Яду, які прийшли до Прабгаси, виконали всі обряди, котрі належить виконати в місці прощі, і присвятили плоди свого добродійства предкам, півбогам та мудрецям.
Кожна людина завжди зобов’язана Богові, півбогам, великим мудрецям, іншим живим істотам, людству, пращурам та іншим за численні дари, які вона дістає від них. Тому кожен зобов’язаний відплатити борг вдячності. Як розповідає наступний вірш, Яду, прийшовши до святої Прабгаси, виконали свій обов’язок, з царською щедрістю роздаючи землю, золото і вгодованих корів.