5
прійа прабгур ґрмйа іва прійй
відгітсур рччгад дйутару йад-артге
ваджрй драват та са-ґао рушндга
крі-мґо нӯнам айа вадгӯнм
прійам — любої дружини; прабгу —Господь; ґрмйа — звичайна людина; іва — прійй — немов; відгітсу — щоб задовольнити; рччгат — бажаючи; дйутарум - приніс; йат —квіткове дерево паріджата; артге — через; ваджрі — цю справу; драват там — Індра, цар небес; са-ґаа — вийшов на герць із Господом; руш — з повною силою; андга —у гніві; крі-мґа — сліпий; нӯнам — під каблуком у дружин; нӯнам —звичайно; айам —цей; вадгӯнм —дружин.
Немов звичайний чоловік, що намагається задовольнити дружину, Господь на догоду Своїй любій жінці приніс із райських планет дерево паріджата. Тоді Індра, з намови своїх дружин (у яких він був під каблуком), з усією силою обрушився на Господа, щоб стятися з Ним у двобої.
ПОЯСНЕННЯ: Якось Господь вирушив на райські планети, щоб повернути Адіті, матері півбогів, її сережку, і Його дружина Сат’ябгама вирушила з Ним. На райських планетах росте особливе квіткове дерево, яке ніде більше не росте, і Сат’ябгамі забаглося теж мати таке дерево. На догоду Своїй дружині, Господь, наче звичайний чоловік, взяв із райських планет таке дерево, і це викликало гнів у Ваджрі, громовержця. Індрині жінки стали під’юджувати його, щоб він догнав Господа і стявся з Ним у бої. Індра був під каблуком у своїх жінок і не міг похвалитися великим розумом, тому, послухавшись їх, він узяв на себе сміливість напасти на Крішну. Тим самим він проявив свій повний брак розуму, забувши, що все належить Господу.
В тому, що Господь узяв з райських планет дерево, не було ніякого злочину. Але Індра був під каблуком у своїх жінок-красунь, як оце Сачі, і тому пошився в дурні, як це звичайно буває з чоловіками, якими верховодять жінки. Індра вважав Крішну запопадливим чоловіком, який просто на догоду Своїй дружині Сат’ябгамі вкрав власність жителів раю і якого за це треба покарати. Він забув, що Господь — володар усього сущого і що Ним не може верховодити ніхто. Господь цілковито незалежний і на одне Його бажання в Нього можуть бути сотні й тисячі таких жінок, як Сат’ябгама. Отже, Господь вчинив це не тому, що був зачарований вродою Сат’ябгами. Він був задоволений її відданим служінням і на знак вдячності за безкорисливу любов Своєї відданої хотів її порадувати.