9
кшммбго-’налніла-війан-мана-індрійртга-
бгӯтдібгі парівта пратісаджіхіршу
авйкта віаті йархі ґуа-трайтм
кла паркгйам анубгӯйа пара свайамбгӯ
кшм — земля; амбга — вода; анала — вогонь; аніла — повітря; війат — ефір; мана — розум; індрійа — чуття; артга — об’єкти чуттів; бгӯта — его; дібгі — і т. д.; парівтам — покритий; пратісаджіхіршу — бажаючи розчинити; авйктам — незмінне духовне небо; віаті — входить; йархі — коли; ґуа-трайа-тм — що складається з трьох ґун; клам — час; пара-кгйам — дві парардги; анубгӯйа — провівши; пара — головний; свайамбгӯ — Господь Брахма.
Збагачений досвідом життя протягом двох парардг — часу, яким обмежено існування трьох ґун матеріальної природи, — Господь Брахма згортає матеріальний всесвіт, вкритий оболонками землі, води, повітря, вогню, ефіру, розуму, его тощо, і повертається до Бога.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші дуже важливе слово авйктам. Це слово має таке саме значення, як і вжите в «Бгаґавад-ґіті» слово сантана. Матеріальний світ називають вйкта, тобто мінливим. Врешті-решт цей світ зникає повністю. Але після зникнення матеріального світу, світ духовний, санатана-дгама, існує й далі. Духовне небо називають авйкта, тобто незмінним. В духовному небі живе Верховний Бог-Особа. Коли під впливом чинника часу Господь Брахма бажає завершити своє правління матеріальним всесвітом, повернути його в непроявлений стан і піти в царство Бога, разом з ним повертаються до Бога й інші.