12
са еша сдго чарамо бгаґнм
сдітас те мад-ануґрахо йат
йан м нлокн раха утсджанта
дішй дадвн віаднувттй
са — те; еша — тих; сдго — о правдивий; чарама — найвище; бгавнм — усіх твоїх втілень (як Васу); сдіта — тепер досягнуто; те — тобі; мат — Моя; ануґраха — милість; йат — як є; йат — бо; мм — до Мене; н-локн — планети зумовлених душ; раха — у відлюдному місці; утсджантам — залишаючи; дішй — побачивши; дадвн — що ти побачив; віада-анувттй — непохитною відданістю.
О доброчесний [Уддгаво], твоє теперішнє життя — останнє і найпіднесеніше з усіх твоїх життів, бо в ньому ти здобув Мою найвищу милість. Тепер, покинувши цей всесвіт зумовлених живихістоти, ти можеш піти до Моєї трансцендентної обителі, Вайкунтги. У це безлюдне місце тебе привело чисте й непохитне віддане служіння, і те, що ти зустрівся тут зі Мною, — велике благо для тебе.
ПОЯСНЕННЯ: Коли людина досконало пізнала Господа, наскільки може пізнати досконала жива істота у звільненому стані, вона отримує право увійти в духовне небо, на одну з планет Вайкунтги. Господь усамітнився і збирався зникнути з поля зору жителів цієї планети, але Уддгаві пощастило побачитися з Ним у цей час і одержати від Нього дозвіл увійти на Вайкунтгу. Господь перебуває всюди і завжди, і Його поява чи зникнення є не що інше, як враження жителів окремого всесвіту. Господь наче сонце. Сонце не з’являється в небі й не зникає. У людей лише складається враження, що вранці воно сходить, а ввечері заходить. Господь перебуває водночас на Вайкунтзі і всюди поза Вайкунтгою.