2
відура увча
сукгйа кармі кароті локо
на таі сукга внйад-упрама в
віндета бгӯйас тата ева дукга
йад атра йукта бгаґавн ваден на
відура увча — Відура сказав; сукгйа — для досягнення щастя; кармі — корисливі дії; кароті — кожен робить; лока — у цьому світі; на — ніколи; таі — такими діями; сукгам — щастя; в — чи; анйат — інакше; упрамам — насичення; в — чи; віндета — здобуває; бгӯйа — навпаки; тата — такими діями; ева — певно; дукгам — нещастя; йат — те, що; атра — за цих обставин; йуктам — правильний шлях; бгаґавн — о великий; вадет — нехай милостиво просвітить; на — нас.
Відура сказав: О великий мудрецю, хоча всі в цьому світі трудяться задля того, щоб здобути щастя, ніхто не може ні наситити свої бажання, ні потамувати свої страждання. Навпаки, своїми діями люди тільки погіршують своє становище. Тому, будь-ласка, навчи нас, як треба жити, щоб справді бути щасливим.
ПОЯСНЕННЯ: Відура задав Майтреї запитання загального плану, хоча його первісний намір був інакший. Уддгава попрохав Відуру звернутись до Майтреї і розпитатися в нього про все пов’язане з Господом, Його іменем, славою, якостями, образом, іграми, оточенням тощо. Тому було б природно, якби, прийшовши до Майтреї, запитав тільки про Господа. Але Відура за своїм природним смиренням не став відразу запитувати про Господа, а спочатку запитав про те, що має велике значення для звичайної людини. Звичайна людина не може зрозуміти Господа. Спочатку їй треба усвідомити становище, в якому вона перебуває під впливом ілюзорної енерґії. Під впливом ілюзії людина гадає, що може своєю корисливою працею здобути собі щастя, але насправді вона лише дедалі більше заплутується у сітях своїх вчинків та їхніх наслідків, тимчасом як проблеми життя залишаються нерозв’язані. Це влучно описано словами однієї пісні: «Прагнучи зажити щастя, я збудував цей будинок. Та, на жаль, всі мої сподівання на щастя пішли прахом, бо дім несподівано згорів». Так діють закони природи. Кожен у цьому світі надіється за допомогою своїх планів зажити щастя, але закони природи з невблаганною жорстокістю обертають всі ці плани у попіл. Ніякі задуми не дарують щастя корисливому трудівнику, і його ненаситна спрага щастя залишається непотамована.