23
бгаґавн ека седам
аґра тмтман вібгу
тмеччгнуґатв тм
нн-матй-упалакшаа
бгаґавн — Бог-Особа; ека — єдиний і недвоїстий; са — був; ідам — це творіння; аґре — до створення; тм — у Своїй формі; тманм — живих істот; вібгу — повелитель; тм — Дух; іччг — бажання; ануґатау — занурено; тм — Дух; нн-маті — різне бачення; упалакшаа — ознаки.
До творення існував тільки Бог-Особа, єдиний і недвоїстий повелитель усіх живих істот, і, крім Нього, не було нікого. Це творіння виникає, а тоді знову занурюється в Нього тільки з Його волі. Цей Верховний Дух проявляє Себе в різних якостях, які знаходять вираз у різних Його іменах.
ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець починає пояснювати смисл чотирьох первісних віршів «Шрімад-Бгаґаватам». Послідовники філософії майавади (імперсоналісти), хоча їм закритий доступ до «Шрімад-Бгаґаватам», іноді за допомогою уяви намагаються вичавити з його чотирьох первісних віршів потрібний їм смисл, але ми повинні прислухатися до невигаданих пояснень, які дає тут Майтрея Муні. Адже Майтрея Муні, разом із Уддгавою, почув їх безпосередньо від Господа. Перший рядок чотирьох первісних віршів звучить так: ахам евсам евґре. Послідовники школи майавади тлумачать слово ахам так, що ніхто, крім самих інтерпретаторів, не розуміє цих тлумачень. Тут пояснено, що слово ахам стосується до Верховного Бога-Особи, а не до індивідуальних живих істот. Перед творенням існував тільки Бог-Особа; не було ні втілень пуруш, ні, тим більше, живих істот, ні матеріальної енерґії, яка творить матеріальний прояв. Втілення пуруш і всі численні енерґії Верховного Господа спочивали в Ньому одному.
У цьому вірші Бога-Особу названо повелителем усіх живих істот. Він подібний до сонячної кулі, а живі істоти до сонячних променів. Той факт, що Господь існував ще до творення, підтверджують шруті: всудево в іда аґра сіт на брахм на ча акара, еко ваі нрйаа сін на брахм нен. Існує тільки Бог-Особа, і немає нічого іншого, крім Нього, бо все суще постає із Нього. Він уседовершений і всемогутній, тому Він може існувати без інших. Все, що є поза Ним, включно з Його довершеними поширеннями, вішу-таттвами, — це Його невід’ємні частки. До творення не було ні Каранарнавашаї Вішну, ні Ґарбгодакашаї Вішну, ні Кшіродакашаї Вішну, не було ні Брахми, ні Шанкари. Поширення Вішну і живі істоти, починаючи з Брахми, — це невід’ємні частки Господа, що відокремлюються від Нього. Хоча духовний світ завжди існував разом з Господом, матеріальний світ спочивив у Ньому, непроявлений. Матеріальний світ проявляється і зникає тільки з Його волі. Розмаїття Вайкунтгалок невід’ємне від Господа, так само як розмаїття царських воїнів невід’ємне від царя. Як пояснює «Бгаґавад-ґіта» (9.7), матеріальне творіння виникає і зникає через певні проміжки часу з волі Господа, і в проміжках між зникненням і виникненням матеріального світу живі істоти й матеріальна енерґія спочивають в Господі, непроявлені.