6
твад бгайа дравіа-деха-сухн-німітта
ока спх парібгаво віпула ча лобга
тван маметй асад-аваґраха рті-мӯла
йван на те ’ґгрім абгайа правіта лока
тват — доти; бгайам — страх; дравіа — багатство; деха — тіло; сухт — родичі; німіттам — задля; ока — жаль; спх — бажання; парібгава — приниження; віпула — дуже великі; ча — також; лобга — жадність; тват — доти; мама — моє; іті — так; асат — тлінне; аваґраха — зусилля; рті-мӯлам — сповнений турбот; йват — доики; на — не; те — Твої; аґгрім абгайам — надійні лотосові стопи; правіта — приймає як притулок; лока — люди світу.
Господи, людям цього світу не дають спокою численні матеріальні турботи. Вони завжди відчувають страх, намагаючись зберегти багатство, тіло й друзів. Їх переслідують розчарування, гріховні бажання і приниження. Через свою захланність вони будують усю свою діяльність на примарних поняттях «моє» і «мені». Їм не знайти порятунку від цих турбот доти, доки вони не віддадуться під надійний захист Твоїх лотосових стіп.
ПОЯСНЕННЯ: Виникає слушне запитання, як людина може постійно думати про Господа, про Його ім’я, велич, якості тощо, якщо їй не дають спокою думки про сімейні справи. Всіх людей в матеріальному світі не облишають думки про те, як прогодувати сім’ю, як захистити своє майно, як не осоромитися перед друзями й родичами і таке інше. Намагаючись зберегти своє становище, людина живе в страхові й тривозі. Прекрасну відповідь на таке запитання дає цей вірш, який промовляє Господь Брахма.
Чистий відданий Господа ніколи не вважає себе за господаря свого дому. Все, що він має, він віддає під верховну опіку Господа і тому не має страху чи тривоги за підтримання сім’ї та захист її інтересів. Віддавшись у всьому Господеві, він стає байдужим до багатства. Навіть якщо в нього залишається бажання розбагатіти, він прагне цього не для того, щоб насолоджувати чуття, а для того, щоб служити за допомогою цього багатства Господу. Чистий відданий іноді теж намагається розбагатіти, немов звичайна людина, але різниця в тому, що він здобуває гроші для служіння Господу, а звичайна людина робить це для насолоди чуттів. Тому для відданого багатство не стає джерелом турбот, як для людини світської. Якщо чистий відданий бере щось, він бере це в настрої Господнього слуги, і таке ставлення позбавляє змію багатства її отруйного жала. Якщо в змії вирвати отруйне жало, її укус вже не буде смертельним. Так само і змія багатства, яке відданий нагромаджує для служіння Господу, не має отруйного жала і тому вже не може погубити відданого. Чистий відданий ніколи не заплутується в сітях матеріалістичної діяльності, навіть якщо живе в світі, мов звичайна людина.