29
там енам аґтмані мукта-віґрахе
вйапріта нірґуам екам акшарам
тмнам анвіччга вімуктам тма-дґ
йасмінн іда бгедам асат пратійате
там — Його; енам — того; аґа — дорогий Дгруво; тмані — в розумі; мукта-віґрахе — вільному від гніву; вйапрітам — що перебуває; нірґуам — трансцендентного; екам — єдиного; акшарам — несхибний Брахман; тмнам — душу; анвіччга — знайди; вімуктам — неоскверненого; тма-дк — звернувши обличчя до Наддуші; йасмін — в якому; ідам — цей; бгедам — поділ; асат — недійсний; пратійате — виглядає.
Отож, дорогий Дгруво, зверни свій погляд до Верховної Особи, несхибного Брахмана. Повернувшись до свого природного становища, зверни обличчя до Верховного Бога-Особи і тоді, пізнавши себе, ти побачиш, що матеріальні відмінності — це просто міраж.
ПОЯСНЕННЯ: Залежно від глибини самоусвідомлення живі істоти можуть посідати три типи бачення. Жива істота, яка перебуває на рівні тілесної концепції життя, розрізняє інших істот відповідно до їхніх матеріальних форм. Жива істота проходить через багато різних матеріальних форм, але незважаючи на ці тілесні зміни сама вона вічна. Отож, з погляду людини, яка перебуває на рівні тілесної концепції життя, одна жива істота здається відмінною від іншої. Господь Ману хотів змінити бачення Дгруви Махараджі, який вважав якшів за відмінних від себе й за своїх ворогів. Насправді ніхто нікому не ворог і не друг. Згідно з законом кармии всі проходять через різні тіла, але коли істота пізнає свою духовну тотожність, вона перестає бачити відмінності між істотами, які виникають через вплив закону карми. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (18.54):
брахма-бгӯта прасаннтм
на очаті на ккшаті
сама сарвешу бгӯтешу
мад-бгакті лабгате парм
Відданий, який вже досягнув звільнення, не помічає відмінностей, заснованих на зовнішній оболонці, чи на тілі, він бачить усі живі істоти як духовні душі, вічних слуг Господа. Господь Ману вчить Дгруву Махараджу, що дивитися на всіх істот саме так. Ману порадив йому це тому, що він великий відданий і не повинен дивитися на інших живих істот очима звичайної людини. Ману непрямо вказує Дгруві Махараджі, що він через матеріальну прив’язаність вважав свого брата за родича, а якшів за своїх ворогів. Коли людина утверджується у своєму первинному становищі вічного слуги Господа, вона перестає ділити таким чином живих істот на своїх і чужих.