26
анстгіта те пітбгір
анйаір апй аґа кархічіт
тішга джаґат вандйа
тад вішо парама падам
анстгітам — ніколи недосягнуті; те — твоїми; пітбгі — прабатьками; анйаі — іншими; апі — навіть; аґа — Дгруво; кархічіт — хоч коли; тішга — ходімо, будь-ласка, живи там; джаґатм — жителями всесвіту; вандйам — вшановувана; тат — та; вішо — Господа Вішну; парамам — найвища; падам — обитель.
Дорогий царю Дгруво, ні твої предки, ні жодна інша істота перед тобою ще не досягали цієї трансцендентної планети. Вішнулока, де живе Сам Господь Вішну, — це найвища з усіх планет. Їй поклоняються жителі всіх інших планет всесвіту. Будь-ласка, приходь і живи там вічно.
ПОЯСНЕННЯ: Коли Дгрува Махараджа вирушив виконувати аскези, він твердо вирішив здобути царство, про яке навіть не мріяли його предки. Його батьком був Уттанапада, дідом — Ману, а прадідом — Господь Брахма. Отже, Дгрува хотів здобути царство, яке перевершувало навіть володіння Господа Брахми. Зустрівши Нараду Муні, він попрохав сказати йому, як здобути таке царство. Супутники Господа Вішну нагадали йому, що не лише його предки, але й жодна інша істота перед ним ще не досягала Вішнулоки, планети Господа Вішну. Причина цього в тому, що всі жителі матеріального світу належать до числа або кармі, або ґ’яні, або йоґів, і чистих відданих серед них майже немає. Трансцендентна планета, відома як Вішнулока, призначена тільки для відданих, на неї немає доступу кармі, ґ’яні чи йоґам. Великим ріші та півбогам важко досягнути навіть Брахмалоки, хоча Брахмалока, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», не може служити за вічну обитель. Життя Господа Брахми таке довге, що важко уявити собі навіть тривалість одного дня в його житті, але навіть Господь Брахма вмирає, як і всі жителі його планети. У «Бгаґавад-ґіті» (8.16) сказано: брахма-бгуванл лок пунар вартіно ’рджуна — за винятком тих, хто йде на Вішнулоку, всі інші змушені народжуватися, хворіти, старіти й помирати, проходячи через ці чотири невід’ємні явища матеріального життя. Господь каже: йад ґатв на нівартанте тад дгма парама мама — «Моя верховна обитель — це планета, з якої, раз досягнувши її, вже ніхто не повертається» (Б.-ґ. 15.6). Господні посланці нагадали Дгруві Махараджі: «Разом з нами ти підеш на планету, з якої вже ніхто не повертається до матеріального світу». Матеріальні вчені намагаються досягнути Місяця та інших планет, але їм важко навіть уявити подорож до найвищої планети, Брахмалоки. Якщо рухатися зі швидкістю світла, подорож до найвищої планети тривала б сорок тисяч років. Жодні механічні засоби не дадуть змоги досягнути найвищої планети цього всесвіту, але метод бгакті-йоґи, до якого вдався Махараджа Дгрува, дає змогу не лише піднятися на інші планет цього всесвіту, але й вийти за межі всесвіту й досягнути планет Вішнулоки. Про це розповідає наша брошура за назвою «Легка подорож на інші планети».