8–9
тмна брахма нірва
пратйастаміта-віґрахам
авабодга-расаіктмйам
нандам анусантатам
авйаваччгінна-йоґґні-
даґдга-карма-малайа
сварӯпам аварундгно
нтмано ’нйа тадаікшата
тмнам — себе; брахма — дух; нірвам — припинення матеріального існування; пратйастаміта — припинив; віґрахам — розділення; авабодга-раса — смаком знання; ека-тмйам — єдність; нандам — блаженство; анусантатам — поширене; авйаваччгінна — безперервної; йоґа — практики йоґи; аґні — вогнем; даґдга — спалені; карма — корисливих бажань; мала — бруд; айа — в розумі; сварӯпам — природне становище; аварундгна — усвідомивши; на — не; тмана — крім Верховної Душі; анйам — щось інше; тад — тоді; аікшата — бачив.
Здобувши глибоке знання Верховного Брахмана, він уже звільнився від тілесного рабства. Цей стан звільнення називається нірвана. Він досягнув трансцендентного блаженства і завжди залишався в цьому радісному стані, який ставав тільки дедалі глибшим. Він зміг досягнути цього завдяки практиці бгакті-йоґи, яку порівнюють до вогню, тому що вона спалює всю матеріальну скверну. Він завжди залишався в своєму предвічному становищі самоусвідомлення і не бачив нічого, крім Верховного Господа, присвячуючи себе відданому служінню Господу.
ПОЯСНЕННЯ: Ці два вірші служать ілюстрацією до вірша з «Бгаґавад-ґіти» (18.54):
брахма-бгӯта прасаннтм
на очаті на ккшаті
сама сарвешу бгӯтешу
мад-бгакті лабгате парм
«Той, хто піднімається на цей трансцендентний рівень, осягає Верховний Брахман і сповнюється радості. Він ні за чим не тужить і нічого не жадає. Він однаково ставиться до всіх живих істот. У такому стані він досягає чистого відданого служіння Мені». Те саме описує також Господь Чайтан’я на початку першого вірша Своєї «Шікшаштаки»:
чето-дарпаа-мрджана бгава-мах-двґні-нірвпаа
рейа-каірава-чандрік-вітараа відй-вадгӯ-джіванам
Бгакті-йоґа — це найвища система йоґи, а повторення святого імені Господа — це найголовніший метод практики відданого служіння. Той, хто повторює святе ім’я, може здобути досконалість, досягнувши нірвани, або звільнення від матеріального існування. Як описує Господь Чайтан’я, така особа відчуває безмежне блаженство духовного існування (нандмбудгі-вардганам). Того, хто перебуває на цьому рівні, більше не цікавлять ні матеріальні багатства, ні навіть царський трон і неподільна влада над цілою планетою. Цей стан називається вірактір анйатра сйт і являє собою плід відданого служіння.
Чим вищого рівня людина досягає у відданому служінні, тим більше вона байдужіє до матеріального багатства й до матеріальної діяльності. Причина цього полягає в тому, що духовна природа сповнена блаженства. Про це теж сказано в «Бгаґавад-ґіті» (2.59): пара дшв нівартате — скуштувавши вище блаженство духовного буття, людина відвертається від матеріальних насолод. Коли людина розвиває духовне знання, яке порівнюють до могутнього вогню, всі її матеріальні бажання згорають дощенту. Досконалості в містичній йозі може досягнути лише той, хто завдяки відданому служінню повсякчасно зв’язаний з Верховним Богом-Особою. Відданий в своєму житті завжди, на кожному кроці, думає про Верховну Особу. Над кожною зумовленою душею тяжіє великий тягар колишніх гріхів, але той, хто просто присвячує себе відданому служінню, відразу ж дощенту спалює всю цю скверну. Це описано у «Нарада-панчаратрі»: сарвопдгі-вінірмукта тат-паратвена нірмалам.