ГЛАВА ЧОТИРНАДЦЯТА

1: Великий мудрець вів далі: Звитяжний Відуро, великі мудреці на чолі з Бгріґу, завжди дбали про добробут всіх людей. Коли вони побачили, що без царя Анґи захищати інтереси людей більше нікому, вони прийшли до висновку, що без правителя народ розпуститься і перестане дотримуватися будь-яких законів.

2: Тоді великі мудреці, покликавши Сунітгу, з її дозволу посадили Вену на трон імператора всього світу. Однак усі міністри заперечували проти цього.

3: Всім було відомо про суворість і жорстокість Вени, тому, почувши, що він зійшов на царський трон, всі злодії і шахраї в країні злякалися й поховалися, як щурі, які ховаються від змії.

4: Зійшовши на трон, цар Вена став всесильним володарем восьми багатств і став чванитися цим. У своїй бундючності він вважав себе за найбільшого з людей і тому почав ображати великих особистостей.

5: Засліплений своїм багатством, цар Вена сідав на колісницю і, як некерований слон, мандрував своїм царством, струшуючи небо і землю.

6: Він заборонив усім двічінародженим [брахманам] виконувати будь-які жертвопринесення, роздавати милостиню чи узливати очищене масло. Скрізь б’ючи у литаври, він зупинив виконання будь-яких релігійних ритуалів.

7: Тому всі великі мудреці зібралися докупи і, розглянувши жорстокі й лихі дії Вени, прийшли до висновку, що над людством нависла страшна загроза великого нещастя. Самі вони завжди виконували жертвопринесення, тому, зі співчуття до людей, вони стали обговорювати становище, яке склалося.

8: Порадившись між собою, мудреці зрозуміли, що людям загрожує небезпека зі всіх боків. Коли колода горить з обох кінців, мурахам посередині немає куди подітися. Народ опинився в такому самому становищі, бо з одного боку їх переслідував безвідповідальний цар, а з другого    —    злодії та шахраї.

9: Думаючи про те, як врятувати державу від безладдя, мудреці пригадали, що вони зробили Вену царем тільки через політичну кризу, хоча він і не був гідним цього становища. Однак, на жаль, тепер люди страждали через самого царя. За таких обставин як вони могли бути щаслвими?

10: Мудреці міркували: Цар Вена з’явився на світ з утроби Сунітги і тому наділений дуже лихою вдачею. Підтримувати цього лихого царя    —    це все одно що годувати молоком змію. Він уже став джерелом численних нещасть.

11: Ми призначили Вену царем держави, щоб захистити людей, а він тепер став їхнім ворогом. Незважаючи на це, ми повинні піти й спробувати вмиротворити його, щоб його гріхи не впали на нас.

12: Святі мудреці міркували далі: Звичайно, ми добре знаємо його лиху вдачу, хоча й посадили його на трон. Якщо нам не вдасться переконати Вену й він не прийме наших порад, люди проклянуть його і ми приєднаємося до них. Тоді своєю силою ми спалимо його дощенту.

13: Постановивши так, великі мудреці прийшли до царя Вени. Приховуючи свій гнів, вони вмилостивили його люб’язними словами і сказали йому.

14: Великі мудреці сказали: Дорогий царю, ми прийшли до тебе, щоб дати тобі корисну пораду. Послухай же, будь ласка, з великою увагою. Якщо ти прислухаєшся до наших порад, це збільшить тривалість твого життя, багатство, силу і славу.

15: Ті, хто живе за релігійними заповідями й дотримується їх тілом, словами, розумом та інтелектом, досягають райського царства, де немає ніяких страждань. Звільнившись від матеріального впливу, вони відчувають безмежне щастя.

16: Мудреці вели далі: О герою, з огляду на це ти не повинен створювати перешкоди для духовного життя людей. Якщо через тебе їхнє життя розладнається, ти впадеш, втративши своє багатство і царське становище.

17: Святі особи вели далі: Коли цар захищає підданих від нечестивих міністрів, а також від злодіїв та грабіжників, ці праведні дії дають йому право приймати від підданих податки. Так праведний цар може насолоджуватися і в цьому світі, і після смерті.

18: Царя вважають доброчесним, якщо всі жителі міст і селищ в його країні чітко дотримуються системи восьми суспільних підрозділів варнашрами і поклоняються Верховному Богові-Особі, кожен виконуючи свої фахові обов’язки.

19: О шляхетний, якщо цар дбає про те, щоб усі поклонялися Верховному Богові-Особі, первісній причині проявленого космосу і Наддуші всіх істот, Господь стає задоволений таким царем.

20: Верховному Богові-Особі поклоняються великі півбоги, вершителі всесвітніх справ. Для того, ким Він задоволений, немає нічого недосяжного, і тому всі півбоги, панівні божества різних планет, а також жителі їхніх планет з великою радістю поклоняються Господу, приносячи Йому свої дари.

21: Дорогий царю, Верховний Бог-Особа разом з панівними божествами насолоджується плодами всіх жертвопринесень на всіх планетах. Верховний Господь    —    це сукупність трьох Вед, володар усього сущого і найвища мета всіх аскез. Тому твої співвітчизники задля твого добра повинні виконувати всілякі жертвопринесенням. Ти сам повинен завжди спонукати їх виконувати жертвопринесення.

22: Коли брахмани в твоєму царстві будуть виконувати жертвопринесення, всі півбоги, часткові поширення Господа, будуть дуже задоволені їхніми діями й даруватимуть тобі те, чого ти бажаєш. Тому, герою, не зупиняй жертвопринесення. Якщо ти зупиниш їх, ти виявиш зневагу до півбогів.

23: Цар Вена відповів: Ви нічого не знаєте. Як жаль, що ви вважаєте за релігійність те, що неправедне. Я гадаю, що ви кидаєте свого справжнього чоловіка, який про вас дбає, і збираєтеся поклонятися коханцю.

24: Ті, хто через своє невігластво не поклоняються царю, а Верховний Бог-Особа    —    це, насправді, цар, не знають щастя ні на цьому світі, ні на тому.

25: Ви так віддані півбогам, але хто ці півбоги? Насправді, ваша любов до цих півбогів нічим не ліпша за любов зрадливої жінки, яка нехтує своїми подружніми обов’язками й віддає всю увагу коханцю.

26–27: Господь Вішну, Господь Брахма, Господь Шіва, Господь Індра, владика повітря Ваю, повелитель смерті Яма, бог Сонця, бог дощу, скарбничий Кувера, бог Місяця, панівне божество Землі, бог вогню Аґні, владика вод Варуна, а також усі інші великі боги, здатні благословити і проклясти,    —    всі перебувають у тілі царя. Тому царя вважають вмістищем усіх півбогів, що являють собою просто невід’ємні частки царевого тіла.

28: Цар Вена вів далі: Отож, о брахмани, перестаньте заздрити мені і поклоняйтеся своїми ритуалами та обрядами мені, офіруючи мені всі підношення. Якщо в вас є розум, ви повинні зрозуміти, що немає особи, вищої за мене, і що, крім мене, ніхто не може приймати перше узливання в усіх жертвопринесеннях.

29: Великий мудрець Майтрея вів далі: Так цар, що поринув у гріховне життя і зійшов з істинного шляху, і тому втратив весь розум, позбавив себе прихильності долі. Він не погодився на прохання великих мудреців, з яким вони шанобливо звернулися до нього, і тим самим прирік себе на загибель.

30: Дорогий Відуро, нехай тобі щастить. Так, нетямущий цар, що вважав себе дуже вченим, зневажив великих мудреців. Почувши його слова, що вразили їх у серце, вони дуже розгнівалися на нього.

31: Смерть йому! Смерть йому!    —    вигукнули великі мудреці й святі.    —    Це страшна і гріховна людина. Якщо він залишиться живим, він дуже скоро оберне весь світ на попіл.

32: Святі мудреці вели далі: Цей неправедний і зухвалий чоловік аж ніяк не гідний сидіти на троні. У своїй безсоромності він навіть насмілився образити Верховного Бога-Особу, Господа Вішну.

33: Хто, крім нечестивого царя Вени, ганитиме Верховного Бога-Особу, що зі Своєї милості нагороджує людину всім її багатством та хорошою долею?

34: Великі мудреці перестали приховувати свій гнів і вирішили вбити царя. Цар Вена вже був нічим не ліпшим за мерця, тому що блюзнив Верховного Бога-Особу. Отож, без ніякої зброї, мудреці вбили царя Вену просто голосними звуками своїх мантр.

35: Коли мудреці повернулися до своїх відлюдницьких осель, мати царя Вени, Сунітга, вбита горем через смерть свого сина, вирішила зберегти його мертве тіло за допомогою всіляких зел та мантр [мантра-йоґена].

36: Якось ті самі святі мудреці, омившись у Сарасваті, почали виконувати свої щоденні обов’язки. Вони принесли жертви у вогонь, а тоді сіли на березі і стали бесідувати про трансцендентну особу та про Його розваги.

37: В ті дні країна знемагала від всіляких турбот і була охоплена страхом. Отож мудреці стали радитися: Цар мертвий і людей нікому захищати. Злодії та грабіжники можуть завдавати людям великих страждань.

38: Під час такої бесіди мудреці побачили стовпи куряви, що піднімалися зі всіх боків. Цю куряву піднімали грабіжники та розбійники, що гасали по всій країні, оббираючи її жителів.

39–40: Побачивши цю куряву, святі зрозуміли, що смерть царя Вени призвела до великого безладдя. Без урядової влади в державі перестали дотримуватися законів, а грабіжники, вбивці та розбійники зовсім розперезалися і стали відбирати в людей їхні статки. Хоча великі мудреці володіли достатньою могутністю і могли самі навести лад, так само як вони самі вбили царя, вони вважали, що їм не годиться робити це, і тому не намагалися власноручно боротися з лихом.

41: Великі мудреці міркували: Хоча брахмана вмиротворений і неупереджений, однаково ставлячись до всіх, все одно він не повинен бути байдужим до людських страждань. Через таку байдужість духовна сила брахмани зменшується так само, як із тріщини в горщику витікає вода.

42: Мудреці вирішили, що рід святого царя Анґи не повинен перериватися, бо сім’я цьому роду було дуже могутні, а нащадки цього роду мали природну схильність до відданого служіння.

43: Постановивши на цьому, святі й мудреці стали сильно сколочувати стегна мертвого тіла царя Вени за допомогою особливого методу. Внаслідок цього сколочування з тіла царя Вени народився карлик.

44: Народжену зі стегон царя Вени людину назвали Бахука. Шкіра його була чорною, як вороняче крило. Все його тіло було дуже коротким, так само як його руки й ноги, а щелепи дуже великі. Його ніс був плаский, очі    —    червонуваті, а волосся    —    мідного кольору.

45: Він був дуже скромний і покірливий і, відразу ж після своєї появи, поклонився і запитав: «Що мені робити, панове?» Великі мудреці відповіли йому: «Сядь, будь ласка [нішада]. Так народився Нішада, прародитель раси найшадів.

46: З’явившись на світ, він [Нішада] взяв на себе всі гріхи царя Вени. Тому найшади завжди схильні до гріховної діяльності    —    злодійства, грабіжництва та полювання. Через це їм дозволяють жити тільки в горах і лісах.