23
тасмт парокше ’смад-упарутнй ала
карішйатга стотрам апічйа-вча
сатй уттамалока-ґунувде
джуґупсіта на ставайанті сабгй
тасмт — тому; парокше — колись у майбутньому; асмат — мої; упарутні — про згадані якості; алам — досить; карішйатга — зможете піднести; стотрам — молитви; апічйа-вча — люб’язні співці; саті — в гідній справі; уттама-лока — Верховного Бога-Особи; ґуа — якостей; анувде — в обговоренні; джуґупсітам — негідній людині; на — ніколи; ставайанті — підносять молитви; сабгй — шляхетні люди.
О люб’язні співці, ви такі молитви піднесете в належного часу, коли якості, про які ви говорите, справді проявляться в мені. Шляхетні особи, прославляючи Верховного Бога-Особу, ніколи не приписують таких якостей людині, що насправді їх не має.
ПОЯСНЕННЯ: Шляхетні віддані Верховного Бога-Особи чудово знають, хто Бог, а хто ні. Однак невіддані, імперсоналісти, що не мають уявлення про Бога й ніколи не підносять Верховному Богові-Особі, завжди виявляють схильність приймати людину за Бога і підносити їй молитви. В цьому полягає різниця між відданим і демоном. Демони вигадують власних богів або проголошують Богом самих себе, ступаючи слідами Равани і Хіран’якашіпу. Хоча Прітгу Махараджа справді був втіленням Верховного Бога-Особи, він відмовився від такої хвали, бо ще не проявив якостей Верховної Особи. Він хотів підкреслити, що людина, яка не посідає насправді відповідних якостей, не повинна дозволяти своїм послідовникам і шанувальникам прославляти в ній ці якості, навіть якщо вони мають проявитися в майбутньому. Якщо людина, не маючи якостей великої особистості, дозволяє своїм послідовникам прославляти себе, розраховуючи на те, що ці якості розвинуться в майбутньому, така хвала — це, насправді, образа.