22
птгур увча
бго сӯта хе мґадга саумйа вандін
локе ’дгунспаша-ґуасйа ме сйт
кім райо ме става еша йоджйат
м майй абгӯван вітатг ґіро ва
птгу увча — цар Прітгу сказав; бго сӯта — суто; хе мґадга — маґадго; саумйа — люб’язний; вандін — відданий, що підносить молитви; локе — в цьому світі; адгун — зараз; аспаша — не проявлені; ґуасйа — чиї якості; ме — мене; сйт — може бути; кім — чому; райа — притлок; ме — мене; става — хвала; еша — ця; йоджйатм — доречна; м — ніколи; майі — мені; абгӯван — були; вітатг — марні; ґіра — слова; ва — ваші.
Цар Прітгу сказав: О люб’язні суто, маґадго та співці молитв, якості, в мені не проявилися ще якості, про які ви співаєте. Навіщо вам прославляти в мені ці всі якості, якщо я не є вмістищем цих якостей? Я не хочу, щоб ви марно витрачали на мене дар мови, ліпше вам присвятити його комусь іншому.
ПОЯСНЕННЯ: Молтиви й гімни, які підносили сута, маґадга й ванді, описували божественні якості Махараджі Прітгу, тому що він був втіленням-шакт’явешею Верховного Бога-Особи. Однак через те, що ці якості ще ніяк не проявилися, цар Прітгу смиренно запитав їх, навіщо вони так прославляють його. Він не хотів, щоб його прославляли за якості, які він насправді не проявляв. Він був, поза сумнівом, гідний хвали, адже він був втілення Верховного Бога-Особи, але він застеріг, що нікого не слід визнавати за втілення Верховного Бога-Особи, якщо він не посідає божественні якості. Нині розвелося багато так званих втілень Бога-Особи, але це просто негідники та дурні, яких люди визнають за Божі втілення, незважаючи на відсутність у них божественних якостей. Цар Прітгу бажав, щоб усі хвалебні слова відповідали його майбутнім звершенням. Хоча в такому уславленні немає нічого поганого, Прітгу Махараджа звертає увагу, що такі гімни не слід підносити недостойним людям, які видають себе за втілення Верховного Бога-Особи.