10
parityakta-guṇaḥ samyag
darśano viśadāśayaḥ
śāntiṁ me samavasthānaṁ
brahma kaivalyam aśnute
парітйакта-ґуа — той, хто порвав прив’язаності до ґун матеріальної природи; самйак — рівне; дарана — чиє бачення; віада — неосквернений; айа — чий розум, або серце; нтім — спокій; ме — Моє; самавастгнам — рівне становище; брахма — дух; каівалйам — свободу від матеріальної скверни; ануте — здобуває.
Коли серце відданого очищується від усієї матеріальної скверни, його свідомість ширшає і яснішає, даючи йому змогу бачити єдину природу всього сущого. Тоді він досягає вмиротворення і втверджується на одному рівні зі Мною, ставши сач-чід-ананда-віґрахою.
ПОЯСНЕННЯ: Майаваді і вайшнави розуміють кайвал’ю зовсім інакше. Майаваді вважають, що після того, як істота звільняється від усієї матеріальної скверни, вона зливається з існуванням Всевишнього. Філософи-вайшнави розуміють кайвал’ю інакше. Вони усвідомлюють своє власне становище і становище Верховного Бога-Особи. У стані, вільному від скверни, жива істота розуміє, що вона вічний слуга Всевишнього, і це називають усвідомленням Брахмана, або духовною досконалістю живої істоти. Досягнути цього дуже легко. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», коли людина занурюється в трансцендентне любовне служіння Господу, вона відразу ж досягає трансцендентного рівня кайвал’ї чи Брахмана.