11
удсінам івдгйакша
дравйа-джна-крійтманм
кӯа-стгам імам тмна
йо ведпноті обганам
удсінам — байдужий; іва — просто; адгйакшам — наглядач; дравйа — фізичних елементів; джна — пізнавальні чуття; крій — діяльні чуття; тманм — і розум; кӯа-стгам — зосереджені; імам — це; тмнам — душа; йа — кожен, хто; веда — знає; пноті — здобуває; обганам — все щастя.
Кожен, хто знає, що незмінна душа тільки наглядає за цим матеріальним тілом, утвореним з п’яти грубих елементів, органів чуттів, органів дії та розуму, стає гідним звільнитися від матеріального рабства.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш пояснює, як звільнитися від матеріального рабства. Насамперед треба зрозуміти, що душа відмінна від тіла. Душа називають дехі, або власником тіла, тоді як матеріальне тіло називають дехою, або втіленням душі. Тіло щомиті змінюється, але душа незмінна. Тому душу описують словом кӯа-стгам. Тіло змінюється під впливом взаємодії трьох ґун природи. Той, хто зрозумів незмінність душі, не повинен турбуватися через прихід і відхід наслідків взаємодії ґун матеріальної природи в формі щастя й нещастя. У «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна також радить не перейматися зовнішніми змінами, бо щастя й нещастя приходять і зникають внаслідок взаємодії ґун природи й тіла. Навіть якщо ці зовнішні переміни іноді поглинають нашу свідомість, ми повинні терпляче все зносити. Жива істота повинна завжди залишатися байдужою до дій своєї зовнішньої оболонки, матеріального тіла, та їхніх наслідків.
Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що тіло утворене з грубих фізичних елементів (землі, води, вогню, повітря й простору) та тонких елементів (розуму, інтелекту й его) і тому повністю відмінне від самої душі. Тому не слід перейматися діяльністю цих восьми грубих і тонких матеріальних елементів та її наслідками. Практичний метод, який дає змогу піднятися на рівень такої незворушності, — це віддане служіння. Тільки той, хто цілодобово виконує віддане служіння, може бути байдужим до діяльності свого зовнішнього покриття, матеріального тіла, та її наслідків. Коли людина занурюється в роздуми, вона не чує й не бачить того, що відбувається навколо неї, якщо навіть щось робиться просто перед її очима. Так само ті, хто повністю занурюється у віддане служіння, не звертають уваги на те, що відбувається з їхньою зовнішньою оболонкою, матеріальним тілом. Цей рівень називається самадгі. Того, хто дійсно досягнув самадгі, вважають за досконалого йоґа.