37
м джту теджа прабгавен махарддгібгіс
тітікшай тапас відйай ча
дедіпйамне ’джіта-деватн
куле свайа рджа-кулд двіджнм
м — ніколи; джту — хоч коли; теджа — вищу могутність; прабгавет — слід проявляти; мах — великими; ддгібгі — статками; тітікшай — терпінням; тапас — аскезою; відйай — освітою; ча — також; дедіпйамне — тим, хто хто вже прославився; аджіта-деватнм — вайшнавів, або відданих Верховного Бога-Особи; куле — в товаристві; свайам — особисто; рджа-култ — більших за членів царського роду; двіджнм — брахманів.
Брахмани і вайшнави здобувають славу своїм терпінням, аскетичністю, знанням і культурою. За рахунок цих духовних багатств вайшнави могутніші навіть за царів. Тому членам царських родин радять не проявляти свою матеріальну силу перед цими двома громадами і ніколи не ображати їх.
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші Прітгу Махараджа пояснив важливість відданого служіння як для правителів, так і для підданих. Тепер він пояснює, як можна стати непохитним у відданому служінні. Шрі Чайтан’я Махапрабгу, даючи настанови Шрілі Рупі Ґосвамі, поірвняв віддане служіння Господу з ліаною. Ліана має дуже гнучке стебло і може рости тільки спираючись на інше дерево. Поки вона росте, вона легко може загинути й потребує достатнього захисту. Пояснюючи, як оберігати ліану відданого служіння, Шрі Чайтан’я Махапрабгу підкреслив, що насамперед треба стерегтися образ проти лотосових стіп вайшнави. Такі образи називаються вайшнава-апарадгами. Апарадга означає «образа». Якщо людина робить вайшнава-апарадги, її ріст у відданому служінні зупиняється. Нехай навіть людина доясгнула дуже високо рівня у відданому служінні, якщо вона ображає стопи вайшнави, це зводить нанівець усі її досягнення. У шастрах наведено історію Дурваси Муні, який, вчинивши вайшнава-апарадгу, мусив цілий рік блукати всім всесвітом і шукати притулку навіть на Вайкунтгалоці, щоб врятуватися від наслідків своєї образи. Та навіть Верховний Бог-Особа, до якого він звернувся за захистом на Вайкунтзі, відмовив йому. Тому треба пильно стерегтися образ стіп вайшнави. Найтяжча з вайшнава-апарадг називається ґурв-апарадга, тобто обараз лотосових стіп духовного вчителя. Ґурв-апарадгу вважають за найтяжчу образу, якої треба уникати в повторенні святого імені Верховного Бога-Особи: ґурор авадж руті-стра-нінданам («Падма Пурана»). Серед десяти образ святого імені найсерйозніші — це непокора духовному вчителю й огуда ведичних писань.
Шрі Чайтан’я Махапрабгу дає просте визначення, яке дає змогу розпізнати вайшнаву: вайшнава — це той, хто самою своєю присутністю відразу ж нагадує про Верховного Бога-Особу, Крішну. У цьому вірші згадано і вайшнавів, і брахманів. Вайшнава — це наділений знанням брахмана, тому вайшнаву називають брахмана-вайшнавою, брахмана-пандітом або вайшнавою і брахманою. Іншими словами, вважають, що вайшнава завжди є брахманою, але брахмана може не бути чистим вайшнавою. Коли людина усвідомлює свою духовну природу, вона стає брахманою (брахма джнті). Той, хто піднявся тільки на рівень брахмани, має головно безособистісні уявлення про Абсолютну Істину. Однак коли брахмана піднімається на рівень особистісної концепції Абсолютної Істини, він стає вайшнавою. Вайшнава трансцендентний навіть щодо брахмани. На матеріальний погляд, брахмана посідає найвище становище серед людей, але вайшнава вищий навіть за брахману. І брахмана, і вайшнава перебувають на високому рівні духовного розвитку. У «Бгаґавад-ґіті» згадано якості брахмани, як оце правдивість, врівноваженість, панування над чуттями, терплячість, простота, знання Абсолютної Істини, тверда віра в писання і вміння проявляти брахманічні якості в практичному житті. Коли людина, яка посідає ці якості, повністю присвячує себе трансцендентному любовному служінню Господу, вона стає вайшнавою. Прітгу Махараджа попередив своїх підданих, які вже виконували віддане служіння, стерегтися образ брахманів та вайшнавів. Образи їхніх лотосових стіп мають таку згубну силу, що через них загинули навіть нащадки династії Яду, які належали до родини Господа Крішни. Верховний Бог-Особа не терпить, коли обаржають лотосові стопи брахманів та вайшнавів. Іноді царі чи урядові чиновники, пишаючись своєю владою, зневажають брахманів і вайшнавів, але вони не розуміють, що ця образа погубить їх.