38

ПОЯСНЕННЯ: Верховну Особу в цьому вірші названо брахмайа-дева. Слово брахмайа стосується до брахманів, вайшнавів чи брахманічної культури, а слово дева означає «гідний поклоніння Господь». З цього можна зробити висновок, що збагнути Верховного Бога-Особу може тільки той, хто досягнув трансцендентного рівня вайшнави або найвищого рівня матеріального добра (ставши брахманою). На нижчих рівнях, у невігластві і пристрасті, важко зрозуміти Верховного Господа. Тому Прітгу Махараджа в цьому вірші називає Господа Божеством послідовників брахманічної та вайшнавської культури.

Господь Крішна, Верховний Бог-Особа,    —    це головний захисник брахманічної культури і корів. Не знаючи цього і не віддаючи належної шани брахманам та коровам, неможливо збагнути науку про Бога, а без цього знання неможливо досягнути успіху в добродійності чи поширенні гуманізму. Господь    —    це пуруша, верховний володар насолоди. Він насолоджується не лише тоді, коли з’являється як втілення,    —    Він насолоджується з непам’ятних часів, від самого початку (пуртана) і вічно (нітйам). Йач-чарабгівандант: Прітгу Махараджа каже, що Верховний Бог-Особа здобув Своє особливе багатство, вічну славу, просто поклоняючись лотосовим стопам брахманів. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господу не потрібно працювати, щоб отримати якусь матеріальну вигоду. Він вічно довершений і досконалий і тому нічого не потребує, однак тут сказано, що Він здобув Свої багатства поклоняючсиь лотосовим стопам брахманів. Своїми діями Господь показує приклад для всіх людей. Коли Господь Шрі Крішна жив у Двараці, Він шанобливо кланявся лотосовим стопам Наради. Коли до палацу прийшов Судама Віпра, Господь Крішна Сам помив йому стопи і посадив на Своє ложе. Хоча Господь Шрі Крішна    —    це Верховний Бог-Особа, Він віддавав шану Махараджі Юдгіштгірі та Кунті. Своєю зразковою поведінкою Господь вчить нас, як треба діяти. Його приклад показує нам, як піклуватися про корів, як розвивати брахманічні якості і як шанувати брахманів та вайшнавів. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті» (3.21): йад йад чараті решгас тат тад еветаро джана    —    «Якщо видатні люди роблять щось, всі інші мимоволі роблять те саме». Чи є хтось видатнішим за Верховного Бога-Особу, і чи є десь ліпший приклад зразкової поведінки? Господь діяв таким чином не задля матеріальної вигоди, а тільки для того, щоб показати нам, як слід поводитися в матеріальному світі.

Верховного Бога-Особу названо тут махат-тама-аґраі. У матеріальному світі махаттамами, великими особами, називають Господа Брахму і Господа Шіву, але Верховний Бог-Особа вищий за них усіх. Нрйаа паро ’вйактт    —    Верховний Бог-Особа трансцендентний і вищий за все створене в матеріальному світі. Його щедроти: багатство, краса, мудрість, сила, зреченість і слава,    —    очищують весь усесвіт (джаґат-павітрам). Чим більше ми обговорюємо Його багатства, тим чистішим стає всесвіт. У матеріальному світі будь-які багатства минущі. Сьогодні людина    —    багатій, а завтра вона може стати злидарем, сьогодні вона втішається світовим визнанням, а завтра може вкрити себе ганьбою. Матеріальні багатства завжди непостійні, але Верховний Бог-Особа завжди посідає всі Свої шість щедрот, не лише в духовному світі, але і в матеріальному теж. Слава Господа Крішни невмируща, і «Бгаґавад-ґіту», книгу мудрості, в якій записані Його слова, шанують і нині. Все пов’язане з Верховним Богом-Особою існує вічно.