13
каччін на куала нтг
індрійртгртга-ведінм
вйасанвпа етасмін
патітн сва-кармабгі
каччіт — чи; на — наша; куалам — щаслива доля; нтг — повелителі; індрійа-артга — задоволення чуттів як найвища мета життя; артга-ведінм — людей, які знають тільки чуттєве задоволення; вйасана — хворобу; впе — дістали; етасмін — в матеріальне існування; патітнм — тих, хто впали; сва-кармабгі — внаслідок власних зусиль.
Прітгу Махараджа запитав мудреців про долю тих, хто внаслідок власних дій заплутався в тенетах небезпечного матеріального існування, а також про те, чи можуть досягти якогось щастя люди, які мають на меті лише задоволення чуттів.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Прітгу не запитав Кумар про те, як їм ведеться, бо Кумарам, що дотримуються обітниці безшлюбності, завжди щастить. Ніколи не відвертаючи від найвищої мети — звільнення, вони були надійно захищені від лихої долі. Іншими словами, брахмани і вайшнави, які ніколи не сходять із шляху духовного розвитку, завжди щасливі. Задаючи це запитання, Прітгу Махараджа турбується про самого себе, тому що він був ґріхастга і тримав у своїй руках царську владу. Царі не лише належать до ґріхастг, які переважно віддаються чуттєвим втіхам, але до того ж нерідко вбивають тварин на полюванні. Вони полюють на тварин для того, щоб вправлятися в воєнному мистецтві, бо інакше їм буде важко воювати з ворогами. Такі заняття не дають людині ніякої користі. Кшатріям дозволено вдаватися до чотирьох форм гріховної діяльності, тобто мати позашлюбні зносини з жінками, їсти м’ясо, пити вино і грати в азартні ігри. З політичних міркувань їм іноді доводиться вдаватися до цих гріхів. Кшатрії не утримуються від азартних ігор. Яскравий приклад того — це Пандави. Коли їхній суперник, Дурйодгана, кинув їм виклик, запропонувавши зіграти в кості, поставивши на кін своє царство, вони не могли відмовитися. Під час тієї гри вони втратили своє царство, а з їхньої дружини поглумилися. Так само кшатрія не може відмовитися від бою, коли йому кидають виклик.
Беручи це все до уваги, Прітгу Махараджа запитує, чи є в нього надія на щасливе майбутнє. Життя ґріхастги сповнене численних загроз, тому що бути ґріхастгою означає мати схильність до задоволення чуттів, а коли людина задовольняє чуття, вона опиняється в дуже небезпечному становищі. Матеріальний світ називають пада пада йад віпад на тешм (Бгаґ. 10.14.58), і це означає, що тут на кожному кроці чигає небезпека. В матеріальному світі кожен тяжко бореться за чуттєву насолоду. Махараджа Прітгу звернувся з цим запитанням до Кумар для того, щоб з’ясувати для себе становище палих зумовлених душ, які через свої минулі лихі вчинки гниють у матеріальному світі. Чи є в них надія стати на благословенний шлях духовного життя? Варто звернути увагу на вжитий у цьому вірші вислів індрійртгртга-ведінм. Так називають людей, які за єдину мету свого життя вважають задоволення чуттів. Також їх названо тут патітнм, тобто палими. Піднесеним вважають тільки того, хто припинив усяку діяльність, скеровану на задоволення чуттів. Ще одним дуже важливим у цьому вірші є слово сва-кармабгі. Людина падає через свої колишні лихі вчинки. Кожен сам відповідає за своє нице становище, тому що опиняється в ньому внаслідок власних дій. А коли людина скеровує свої дії в русло відданого служіння, вона стає на благословенний шлях щасливого життя.