12
чгінннйа-дгір адгіґаттма-ґатір ніріхас
тат татйадже ’ччгінад іда вайунена йена
тван на йоґа-ґатібгір йатір апраматто
йвад ґадґраджа-катгсу раті на курйт
чгінна — відкинувши; анйа-дгі — всі інші концепції життя (тілесну концепцію життя); адгіґата — твердо переконаний; тма-ґаті — найвища мета духовного життя; ніріха — без бажань; тат — те; татйадже — віддав; аччгінат — обрубав; ідам — це; вайунена — знанням; йена — яким; тват — доти; на — ніколи; йоґа-ґатібгі — практикою містичної системи йоґи; йаті — той, хто практикує; апраматта — без жодних ілюзій; йват — доки; ґадґраджа — Крішни; катгсу — слова; ратім — прив’язаність; на — ніколи; курйт — робить.
Повністю звільнившись від тілесної концепції життя, Махараджа Прітгу усвідомив, що Господь Крішна перебуває в кожному серці як Параматма. Отримуючи настанови безпосередньо від Господа, він покинув будь-яку іншу практику йоґи та ґ’яни. Його не цікавили навіть найвищі досягнення йоґи та ґ’яни, бо він цілковито впевнився в тому, що найвища мета життя — це віддане служіння і що йоґи та ґ’яні ніколи не зможуть позбутися ілюзорних уявлень щодо природи буття, якщо не розвинуть прив’язаності до крішна-катги [оповідей про Крішну].
ПОЯСНЕННЯ: Доки людина залишається зануреною в тілесні уявлення про природу буття, її цікавлять всілякі методи самоусвідомлення поза відданим служінням, як оце система містичної йоґи чи умоглядні філософські роздуми. Однак, коли вона розуміє, що найвища мета життя полягає в тому, щоб прийти до Крішни, вона усвідомлює присутність Крішни в кожному серці і тому допомагає всім, хто цікавиться свідомістю Крішни. Чим більше людина схильна слухати про Крішну, тим легше їй досягнути досконалості життя. Тому в цьому вірші сказано: йвад ґадґраджа-катгсу раті на курйт — доки людина не зацікавилася Крішною, Його розвагами та діяннями, їй не звільнитися за допомогою практики йоґи чи умоглядних роздумів.
Піднявшись на рівень відданого служіння, Махараджа Прітгу збайдужів до практики ґ’яни та йоґи і облишив її. Це рівень чистого відданого служіння, про який говорить Рупа Ґосвамі:
анйбгілшіт-ӯнйа
джна-кармдй-анвтам
нукӯлйена кшну-
ілана бгактір уттам
Здобути істинну ґ’яну означає зрозуміти, що жива істота — це вічний слуга Господа. Щоб усвідомити це, потрібно багато життів, як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (7.19): бахӯн джанманм анте джнавн м прападйате. Той, хто став парамахамсою, повністю усвідомлює, що Крішна — це все суще (всудева сарвам іті са махтм судурлабга). Отже, той, хто досконало розуміє, що Крішна — це все суще і що свідомість Крішни — це найвища досконалість життя, стає парамахамсою, чи махатмою. Знайти такого махатму, чи парамахамсу, дуже важко. Парамахамсу, або чистого відданого, ніколи не приваблює ні хатга-йоґа, умоглядні роздуми. Його цікавить тільки безкорисливе віддане служіння Господу. Іноді людина, яка раніше була прив’язана до цих інших методів, намагається виконувати віддане служіння і одночасно практикувати ґ’яну та йоґу, але коли вона піднімається на рівень безкорисливого відданого служіння, вона може облишити всі інші методи самоусвідомлення. Іншими словами, того, хто глибоко усвідомив, що Крішна — це найвища мета життя, більше не приваблює практика містичної йоґи чи методи умоглядного пізнання.