18
та сарва-ґуа-вінйса
джіве мймайе нйадгт
та чнуайам тма-стгам
асв ануайі пумн
джна-ваірґйа-вірйеа
сварӯпа-стго ’джахт прабгу
там — Йому; сарва-ґуа-вінйсам — вмістищу всіх якостей; джіве — в позначення; мй-майе — вмістищу всіх енерґій; нйадгт — помістив; там — те; ча — також; ануайам — позначення; тма-стгам — перебуваючи на рівні самоусвідомлення; асау — він; ануайі — жива істота; пумн — той, хто насолоджується; джна — знання; ваірґйа — відреченості; вірйеа — силою; сварӯпа-стга — перебуваючи у своєму природному становищі; аджахт — повернувся додому; прабгу — володар.
Усю сукупність позначень живої істоти Прітгу Махараджа занурив у верховного повелителя ілюзорної енерґії. Позбувшись усіх позначень, якими обплутана жива істота, він за допомогою знання та відреченості, а також духовної сили свого відданого служіння став вільним від матерії. Занурившись у свідомість Крішни і утвердившись у своєму предвічному природному становищі, він покинув тіло як прабгу, або володар чуттів.
ПОЯСНЕННЯ: Як сказано у Ведах, Верховний Бог-Особа — це джерело матеріальної енерґії. Тому Його іноді називають мй-майа — «Верховна Особа, яка проводить Свої розваги за допомогою Своєї енерґії, відомої як матеріальна енерґія». Джіва, індивідуальна жива істота потрапляє в пастку матеріальної енерґії з вищої волі Верховного Бога-Особи. У «Бгаґавад-ґіті» (18.61) сказано:
івара сарва-бгӯтн
хд-дее ’рджуна тішгаті
бгрмайан сарва-бгӯтні
йантррӯгні мйай
Ішвара, Верховний Бог-Особа, перебуває в серці кожної зумовленої душі, і тільки з Його верховної волі жива істота, індивідуальна душа, отримує можливість панувати над матеріальною природою в тому чи іншому тілі, яке називають янтрою, чи машиною, отриманою від майі, сукупної матеріальної енерґії. Хоча індивідуальна жива істота (джіва) перебуває в царстві матеріальної енерґії разом із Господом, Господь керує рухом душі-джіви, за посередництвом матеріальної енерґії даючи їй різні тіла, а жива істота блукає численними всесвітами в різних тілах, заплутуючись у різних ситуаціях і пожинаючи плоди своєї корисливої діяльності.
Коли Прітгу Махараджа, поглиблюючи духовне знання (ґ’яну) і розвиваючи відреченість від матеріальних прив’язаностей, здобув духовну силу, він став прабгу, володарем своїх чуттів. Таку людину називають також свамі чи ґосвамі. Це означає, що він став уже непідвладним впливу матеріальної енерґії. Того, хто здобув достатню силу, для того щоб вийти з-під впливу матеріальної енерґії, називають прабгу. Також дуже важливим у цьому вірші є слово сварӯпа-стга. Пізнати свою істинну природу для індивідуальної душі означає усвідомити своє становище вічного слуги Крішни. Таке розуміння називається сварӯпопалабдгі. Практикуючи віддане служіння, відданий поступово пізнає свої справжні стосунки з Верховним Богом-Особою. Усвідомлення своєї чистої духовної природи називається сварӯпопалабдгі, і той, хто досягає цього рівня, дізнається, чи він пов’язаний із Верховним Богом-Особою як слуга, чи як друг, чи як хтось із батьків, чи як кохана. Цей рівень самоусвідомлення називається сварӯпа-стга. Прітгу Махараджа повністю пізнав свою сварупу, і з дальших віршів видно, що він покниув цей світу своєму власному тілі на колісниці, яка прибула за ним з Вайкунтги.
Дуже важливим у цьому вірші є слово прабгу. Як уже сказано вище, прабгу називають того, хто повністю усвідомив свою природу і діє згідно зі своїм природним становищем. Духовного вчителя називають «Прабгупадою», тому що він повністю пізнав свою духовну природу. Слово пда означає «становище». Титул «Прабгупада» свідчить про те, що духовний вчитель посідає становище прабгу, тобто Верховного Бога-Особи, тому що він діє від імені Верховного Бога-Особи. Той, хто став прабгу, володарем своїх чуттів, не має права грати роль духовного вчителя, чи авторитетного представника верховного прабгу, Господа Крішни. У своїх віршах, які прославляють духовного вчителя Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура пише:
скшд-дгарітвена самаста-страір
уктас татг бгвйата ева садбгі
«Духовного вчителя шанують так само, як Верховного Господа, тому що він найдовіреніший слуга Господа». Отож Прітгу Махараджа теж заслуговує титул «Прабгупада», або, як сказано в вірші, прабгу. У зв’язку з цим хтось може запитати: якщо Прітгу Махараджа був вповноважене втілення Верховного Бога-Особи, шакт’явеша-аватара, навіщо йому було дотримуватися реґулівних засад, для того щоб стати прабгу? Він дотримувався всіх реґулівних засад відданого служіння для того, щоб показати приклад іншим, бо він прийшов на Землю як ідеальний цар, а цар зобов’язаний вчити підданих, як виконувати віддане служіння. Чайтан’я Махапрабгу також вчив нас, як прийти до Крішни за допомогою відданого служіння, хоча Він був Сам Крішна. Він сказав: пані чарі, бгакті ікгіму сабре. Господь Чайтан’я Махапрабгу вчив інших відданого служіння, показуючи приклад власними діями. Так само Прітгу Махараджа, хоча він був шакт’явеша-аватара, поводився, як відданий, який намагається стати прабгу. Слово сварӯпа-стга означає «цілковите звільнення». У «Шрімад-Бгаґаватам» (2.10.6) сказано: хітвнйатг-рӯпа сварӯпеа вйавастгіті — коли жива істота облишає діяльність, пов’язану з майею, і піднімається на рівень відданого служіння, її стан називається сварӯпа-стга, «цілковите звільнення».