сва-дгарма-нішга ата-джанмабгі пумн
вірічатм еті тата пара хі мм
авйкта бгґавато ’тга ваішава
пада йатгха вібудг калтйайе
сва-дгарма-нішга — той, хто утверджений у виконанні своєї дгарми, визначених обов’язків; ата-джанмабгі — протягом ста життів; пумн — жива істота; вірічатм — пост Господа Брахми; еті — досягає; тата — тоді; парам — вище; хі — певно; мм — досягає мене; авйктам — не відхиляючись; бгґавата — Верховному Богові-Особі; атга — тому; ваішавам — чистий відданий Господа; падам — рівень; йатг — як; ахам — я; вібудг — півбоги; кал-атйайе — після знищення матеріального світу.
Той, хто сумлінно виконує свої обов’язки протягом ста життів, здобуває право посісти пост Брахми, а коли піднімається ще вище, він може досягнути Господа Шіву. Однак той, хто прямо віддався Господу Крішні, чи Вішну, і служить Йому з безкорисливою відданістю, відразу ж піднімається на райські планети, яких Господь Шіва та інші півбоги досягають лише після знищення матеріального світу.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш розповідає про найвищу досконалість розвитку живої істоти. Як пише вайшнавський поет Джаядева Ґосвамі, пралайа-пайодгі-джале дгтавн асі ведам. Розгляньмо еволюцію живих істот, починаючи від всесвітньої заглади (пралаї), коли весь світ занурений у воду. На цій стадії існує багато риб та інших мешканців вод. Від водяних істот в ході еволюції з’являються рослини, як оце дерева і т. д. Від них у ході еволюції з’являються комахи й плазуни, від них — птахи, звірі і, врешті-решт, люди. Вінчає цей розвиток поява цивілізованих людей. Цивілізована людина стоїть на роздоріжжі, маючи змогу продовжити свій розвиток і розпочати духовне життя. Тут сказано (сва-дгарма-нішга), що, коли живі істоти досягають рівня цивілізованих форм життя, вони повинні прийняти сва-дгарму, суспільний поділ, заснований на типові діяльності людей та їхніх якостях. Про це йдеться і в «Бгаґавад-ґіті» (4.13):
«Відповідно до трьох ґун матеріальної природи й діяльності, пов’язаної з ними, Я створив чотири класи людського суспільства. Знай же, що хоча Я творець цієї системи, Я незмінний і тому перебуваю поза нею».
В цивілізованому людському суспільстві повинен існувати поділ на класи брахманів, кшатрій, вайшій та шудр, і кожен повинен сумлінно виконувати свої обов’язки, визначені згідно з цим поділом. Цей вірш вказує (сва-дгарма-нішга), що в кінцевому підсумку не має значення, належить людина до брахманів, кшатрій, вайшій чи шудр. Якщо вона вірно й сумлінно виконує визначені їй обов’язки, її вважають за цивілізовану людину. В іншому ж випадку вона нічим не ліпша за тварину. Також тут зазначено, що той, хто виконує свої визначені обов’язки (сва-дгарму) протягом ста життів (наприклад, якщо брахмана виконує обов’язки брахмани протягом ста життів), вона отримує право піднятися на Брахмалоку, планету Господа Брахми. Також існує планета, яку називають Шівалокою, або Садашівалокою, і яка розміщена на межі між духовним і матеріальним світами. Якщо, досягнувши Брахмалоки, жива істота розвивається далі, вона може піднятися на Садашівалоку. Якщо вона стає ще більш достойною, вона може досягнути якоїсь із Вайкунтгалок. Вайкунтгалоки — це мета всіх живих істот, навіть півбогів, і досягнути цих планет може тільки відданий, вільний від бажання матеріальної вигоди. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (8.16), від матеріальних страждань не врятуватися навіть на Брахмалоці (брахма-бгуванл лок пунар вартіно ’рджуна). Так само не до кінця надійне становище і в жителів Шівалоки, бо Шівалока — це планета, яка лежить на межі між духовним і матеріальним світами. Однак той, хто досягає Вайкунтгалоки, досягає найвищої досконалості, яка вінчає еволюціє живої істоти (мм упетйа ту каунтейа пунар джанма на відйате). Іншими словами, цей вірш підтверджує, той, хто належить до цивілізованого людського суспільства і має розвинену свідомість, повинен взятися до практики свідомості Крішни, щоб піднятися на Вайкунтгалоку чи Крішналоку після того, як покине тіло — тйактв деха пунар джанма наіті мм еті со ’рджуна (Б.-ґ. 4.9). Відданий, який повністю розвинув свідомість Крішни і якого не приваблює жодна інша лока, чи планета, навіть Брахмалока й Шівалока, відразу переноситься на Крішналоку (мм еті). Це найвища досконалість життя і вершина еволюційного розвитку.